СОЦИАЛЬНАЯ ГАЗЕТА "СФЕРА"

ИНФОРМАЦИОННЫЙ РЕСУРС ДЛЯ ЛЮДЕЙ С ИНВАЛИДНОСТЬЮ И ПЕРЕСЕЛЕНЦЕВ

Підприємництво для осіб з інвалідністю

20 листопада в Бахмутському міському центрі зайнятості відбулось засідання Центру розвитку підприємництва. Захід пройшов в рамках Загальнообласної Декади зайнятості для людей з інвалідністю. Консультації з питань ведення підприємницької діяльності надавали завідувачка сектору обслуговування платників Бахмутського управління ДПС у Донецькій області Наталя Бережна та економіст відділу мікро, малого та середнього бізнесу АТ «Ощадбанк» Ганна Василевич.

Троє підприємців та одинадцять безробітних дізнавалися особливості ведення бізнесу та оподаткування доходів підприємців, які мають інвалідність. Фахівчиня податкової служби розповіла учасникам заходу про особливості ведення бухгалтерського обліку в залежності від обраної системи оподаткування. Підприємці-початківці з цікавістю дізнавались про деталі надання податкової звітності та формуванням доходів. «Дієздатні громадяни з інвалідністю без перешкод можуть зареєструватися підприємцями. Але ви вже знаєте, що особам з інвалідністю надаються пільги в різних сферах, в тому числі є пільги й в оподаткуванні» – звернулась до учасників тренінгу Наталя Бережна. Спеціалістка зауважила, що фізичні особи-підприємці, незалежно від обраної системи оподаткування, звільняються від сплати ЄСВ «за себе», якщо вони є особами з інвалідністю.

Економіст банку розповіла діючим та майбутнім підприємцям про особливі умови кредитування для малого та середнього бізнесу та програми, спрямовані на розвиток своєї справи. Впродовж заходу спеціалісти центру зайнятості надали присутнім роз’яснення щодо нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та правильності його обчислення. Також учасників зустрічі проінформували про грантові проекти, які діють зараз в межах регіону та спрямовані на підтримку підприємницьких ініціатив.

Донецький обласний центр зайнятості

Коли простір без бар’єрів

Які проблеми з інклюзією неповнoсправних людей у країнах ЄС

Сайт стокгольмського музею Ваза — одного із найвідвідуваніших у Скандинавії — серед іншого має розділ «Доступність». Він містить інформацію для людей, яким потрібні додаткові можливості, щоб оглянути історичну пам’ятку без перешкод. Зокрема, про те, що до собак-поводирів ставитимуться приязно, особи, що супроводжують людину з інвалідністю, не потребують квитка, а за потреби два візки можна позичити біля інформаційної стійки. Такі розділи нині є на багатьох сайтах європейських музеїв, як-от Лувр, Британський музей чи галерея Тейт.

Політика доступності європейських культурних просторів є важливим елементом суспільства, де неповнoсправні люди можуть мати нормальне життя. Такий підхід розвиває більшість європейських країн. Понад те, його заохочують на рівні ЄС. У Швеції ж сучасна концепція доступності простору для людей з інвалідністю сформувалася ще в 1970-х роках. Разом із цим у 1990-х у країні стала реформуватися законодавча база, щоб люди з інвалідністю могли бути краще залучені до суспільства та захищати свої права. У 1994 році там з’явилася посада омбудсмена з прав людей з інвалідністю. Ця структура визначає і захищає права людей з інвалідністю, розподіляє гранти та субсидії для них, а також працює з покращенням загального рівня доступності всіх аспектів життя суспільства для таких осіб.

Згідно з офіційними документами основною метою шведської політики щодо людей з інвалідністю є надання їм більших можливостей для участі в житті суспільства на тих самих умовах, що й інші люди. Зокрема, один із пріоритетних напрямів цієї політики — безперешкодне пересування. Саме останнє є запорукою того, що вони матимуть такі самі права, що й члени шведського суспільства, будуть, як інші люди. Важливо, що коли йдеться про безперешкодне пересування, то мається на увазі не лише оснащення пандусами чи зручними з’їздами в межах публічного простору, а й модифікація будинків, де проживають такі люди. Для цього особи з інвалідністю повинні подаватися на міські гранти, які профінансують їм покращення простору. Перший такий грант надали ще 1959 року.

Актуальним питанням також є працевлаштування осіб, чиї можливості до праці певною мірою обмежені. Підприємства, що беруть на роботу людей з інвалідністю, можуть сподіватися на деякі субсидії. Крім того, люди, що не здатні пересуватися громадським транспортом, можуть отримати допомогу на купівлю автомобіля. Таким чином вони отримують власний засіб пересування. Це можуть робити й батьки, чия дитина має інвалідність, що позбавляє її можливості пересуватися звичайним громадським транспортом.

Серйозним етапом сьогодні в покращенні доступності міст є стандартизація вимог із доступності на рівні Європейської комісії. Уже розроблено стандарти для «доступності» інформаційно-комунікаційних технологій, будівель, сайтів і мобільних додатків.

Інклюзія людей з інвалідністю важлива ще на етапі шкільного та дошкільного навчання. У більшості європейських країн інвалідність не є перешкодою для навчання в звичайному класі. Тому освітні заклади завжди мають достатньо простору та ліфти, у яких може пересуватися дитина на візку. Ганна Поляк, яка кілька років тому переїхала з родиною до Кракова, розповідає, що в молодшій школі, де навчається її старший син, є ліфт, а двері досить широкі, щоб могла заїхати людина на візку. Хоча дітей, які мають потребу скористатися ліфтом, наразі немає, але ця інфраструктурна особливість обов’язково наявна. А от в університеті, де навчається Ганна, є студенти, яким цей ліфт забезпечує безперешкодний доступ до аудиторій. Двоє одногрупників Ганни є людьми з інвалідністю, але це не стало їм на заваді до здобуття вже другої вищої освіти. Один із них незрячий, утім, це не обмежує його пересування містом чи доступ до навчання. Краків загалом вважається одним із найзручніших європейських міст для пересування незрячих людей. У 2011-му Європейська комісія у фіналі конкурсу Access City Award відзначила місто як одне з найактивніших у питанні полегшення пересування для неповнoсправних людей. Так, там є туристичний маршрут для незрячих, під час якого завдяки макетам, які можна відчути, мапам і технології GPS ці люди можуть насолодитися історичною спадщиною міста й вільно ним пересуватися. Окремим питанням досі залишається інклюзія людей із ментальною інвалідністю. Воно потребує злагодженої роботи різних представників суспільства, починаючи від вихователів дитячих садків і аж до роботодавців, які готові взяти на роботу таких працівників. Дослідник Ове Маландер у тексті, присвяченому вивченню шведської політики щодо людей з інтелектуальною інвалідністю зазначає, що вона є передовою в цьому питанні, однак, як і в інших країнах, сама політика та обов’язки, які бере на себе влада, дещо відрізняються від їхнього практичного втілення. Про наявність певних розбіжностей між задекларованими державою зобов’язаннями та ситуацією «на місцях» у Польщі каже й Ганна Поляк. Наприклад, не завжди є т’ютор, який має супроводжувати дитину з інвалідністю, якщо вона навчається в садку чи школі разом з іншими дітьми. Серйозним кроком шведської влади є закон про підтримку та обслуговування осіб з інвалідністю, ухвалений 1994 року. Згідно з ним громадяни Швеції, які відповідають визначеним критеріям неповнoсправності, можуть сподіватися на фактично будь-яку безплатну підтримку від держави. Однак важливою особливістю шведського підходу є те, що разом із підтримкою людей із ментальними особливостями їх заохочують до праці та соціалізації.

Значущим аспектом інклюзії є наявність громадських організацій і спільнот, що просувають цю тему. Зокрема, у Швеції є Шведська федерація інвалідності (Handikappförbunden). В інших країнах це часто релігійні організації. Зокрема, вагому роботу в цьому напрямі робить італійська Спільнота святого Еґідія. У Римі саме вони започаткували кафе під назвою Gli Amici, де працюють лише люди з ментальною інвалідністю. Спільнота також організовує лабораторії для таких осіб, де вони можуть творити мистецтво таким, яким самі його бачать.

Ілюстраторка Аліна Кропачова, яка є учасницею Спільноти святого Еґідія в Україні, провела місяць у Римі, допомагаючи об’єднанню та спілкуючись із ментально неповнoсправними людьми, які приходили на лабораторії спільноти. Важливий аспект, на якому зауважує Аліна, це те, що люди з ментальною інвалідністю, які приходили до спільноти, є достатньо самостійними. Вони можуть доїхати самі до місця, де відбувається лабораторія, роздягнутися, поїсти. Помітну роль, звісно, відіграє доступність простору, коли люди з інвалідністю не потребують супроводу, щоб дістатися до певної точки в місті. Іншим аспектом є гіперопіка від рідних, яка часто стоїть на заваді таким людям бути більше включеними в суспільство. Для цього Спільнота святого Еґідія в Італії купила будинки, де такі люди можуть жити самостійно у своїх квартирах, а коли потрібна допомога, то звертатися по неї до повносправних людей, які там також живуть. Схожого типу багатоквартирні будинки є й у Швеції. Вони обслуговуються на муніципальному рівні. Як пише Ове Маланлер, який досліджував рівень самовираження молодих людей із середнім чи помірним рівнем інвалідності, які живуть у таких будинках, цей шведський тип інклюзії допомагає їм ставати самостійнішими та більше включеними в суспільство, однак поки що вони не стають рівноправними членами суспільства, чого прагне ця політика.

Нинішня політика європейських країн, налагодивши певною мірою просторову доступність для неповнoсправних людей, основний фокус робить на їхній ментальній включеності в суспільстві. Якісь результати вже можна побачити у Швеції. Однак для досягнення цілей у цьому напрямі потрібно ще чимало часу та зусиль.

Тиждень

Відкриття жіночого клубу «Берегиня»

3 грудня 2019 року, 15.30, в готельному комплексі МИР, м. Сєвєродонецьк, відбудеться відкриття ЖІНОЧОГО КЛУБУ «БЕРЕГИНЯ».

Головною метою є сприяння у всебічному розвитку, в збільшенні можливостей та  адаптації; психологічній, правовій, творчий, професійній допомозі жінкам/дівчатам з інвалідністю Луганської області, жінкам, які виховують дітей з інвалідністю/з особливостями, ВПО, мешканкам відділених районів, міст та селищ; проживають на лінії розмежування.

До роботи клубу будуть залучені фахівчині та фахівці різних напрямків діяльності – медичного, освітнього, мистецького, тощо.

Необхідність створення Жіночого клубу було підтримано жінками Луганщини під час проведення Всеукраїнського Форуму «Жінка з інвалідністю – міфи та реальність» (27-28.11.2018) https://naiu.org.ua/zhinka-z-invalidnistyu-mify-ta-realnist/

В програмі заходу 03.12.19:

  • офіційне відкриття
  • обговорення ідей, завдань, планів
  • дитячий майстер клас (під час роботи жінок — мам);
  • соціокультурна програма;
  • кава та спілкування;

Інформація: восени 2019 для жінок/дівчат Луганщини в рамках роботи Клубу вже розпочаті консультації фахівців, індивідуально та он-лайн. Жінки отримують консультування по збереженню жіночого здоров’я, оздоровчих технологій, правові консультації, сприяння в отриманні технічних та інших засобів реабілітації (електричні візки, милиці, засоби особистої гігієни), тощо.

На сьогодні відбулися індивідуальні та онлайн зустрічі із Давидовою Юлією — професором, доктором медичних наук, завідуючою відділенням гінекології ПАГ; з Алісою Ліманською – кардіологом – терапевтом, науковим співробітником ПАГ; Вікторією Барановою – ведучим психологом; з юристами, правозахисниками; майстрами зі Східних методик оздоровлення.

05.12. учасниці клубу (мами діток з інвалідністю) зможуть зустрітися з відомим фахівцем — Оленою Скрипко – керівником Всеукраїнського напрямку «Батьки за раннє втручання». Захід підтримується Міжнародною організацією Save the Children та Національною Асамблеєю людей з інвалідністю України.

Влітку 2019 року, Жіночий клуб «БЕРЕГИНЯ» розпочав свою діяльність на території Києва  — для жінок з інвалідністю, ВПО, для мам дітей з інвалідністю Луганської та Донецької областей до яких приєдналися мешканки Києва – жінки/дівчата вразливих категорій.

В столиці діяльність Жіночого клубу «Берегиня» підтримується Міжнародним жіночим клубом м. Києва, який здійснює свою діяльність виключно на території столиці.  https://ami-cxid.org.ua/category/activity/women-s-club-beregynia/

****

Організатори на всеукраїнському рівні – Національна Асамблея людей з інвалідністю України;

Організатори в Луганській області – Управління молоді та спорту ЛОДА, ЛОМГО АМІ-СХІД;

За всебічної підтримки: Луганське обласне відділення фонду соціального захисту людей з інвалідністю; ВГО «ОСОБЛИВА ЖІНКА»; медичні, наукові співробітники ПАГ.

Детальну Інформацію можна отримати:

centradaptaciii@gmail.com

ami-cxid@ukr.net

«Єврофест: кіно для кожного» запрошує глядачів – перший інклюзивний фестиваль пройде з 5 по 11 грудня

«Єврофест» створено для підвищення толерантності та рівності в українському суспільстві, а також розширення можливостей дозвілля для людей з інвалідністю.

Два фільми з програми, будуть показані з тифлоперекладом (додаткова аудіодоріжка, яка пояснює, що відбувається у сценах фільму, для людей з порушенням зору) та спеціальним субтитруванням (текстова доріжка, що супроводжує фільм написами у нижній частині екрану для людей з порушенням слуху).

На фестивалі будуть показані 8 європейських кінохітів, які торкаються різних аспектів інклюзивності – віку, раси, гендеру, сексуальної орієнтації:

• Комедія «Чемпіони» Хав’єра Фессера (Іспанія): http://bit.ly/2XA6NEa
• Мелодрама «Портрет дівчини у вогні» Селін Сьямма (Франція): http://bit.ly/2CUSaBx
• Комедія «Лайко: Ром в космосі» Балаша Ленд’єли (Угорщина): http://bit.ly/32ZJ7Kt
• Драма «Робота без авторства» Флоріана Генкеля фон Доннерсмарка (Німеччина): http://bit.ly/2CYaA4n
• Трагікомедія «Зимові мухи» Олмо Омерзу (Чехія, Словаччина, Польща, Словенія, Франція): http://bit.ly/2QLnA5R
• Комедія «Зжерті левами» Джейсона Вінгарда (Велика Британія): http://bit.ly/2CZav0D
• Соціальний трилер «Сини Данії» Улаа Саліма (Данія): http://bit.ly/2qtqPDW
• Документальна стрічка «Обскуро Бароко» Евангелії Краніоті (Греція, Франція): http://bit.ly/35kqyCg

‣ Детальніше про фільми: http://bit.ly/36XfDzT
‣ Всі фільми фестивалю демонструються мовою оригіналу з субтитрами.
‣ «Єврофест» організовано Arthouse Traffic та Culture Bridges – програмою, яка фінансується Європейським Союзом в межах впровадження Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, та здійснюється British Council Ukraine у партнерстві з EUNIC Ukraine – Мережею національних інститутів культури Європейського Союзу.

Підсумки гендерного аудиту доступності міст та районів області розглянули у Сєвєродонецьку на триденному тренінгу

12-14 листопада у Сєвєродонецьку проходив тренінг на тему «Посилення захисту прав жінок з інвалідністю та зміцнення їхніх можливостей. Включення рекомендацій гендерного аудиту доступності у місцеві програми та бюджети». 

До участі у тренінгу долучились представники державних структур: місцевого, обласного рівня та ОТГ; адміністрацій закладів освіти, охорони здоров’я, соціального захисту;  лідери команд з гендерного аудиту доступності області.

Привітала присутніх заступниця голови Луганської облдержадміністрації Катерина Безгинська. Пані Катерина зазначила, щоб зробити Луганщину комфортною для людей з інвалідністю не завжди потрібні великі гроші, перш за все – потрібно розуміти дану категорію людей та залучати їх до розробки проектів.

– Хочу звернути увагу представників місцевої влади та ОТГ. У вас є чудова можливість втілювати у життя комфортні та корисні проекти для всіх верств населення вашої території. Прислухайтесь до людей з інвалідністю, беріть до уваги вже проведені аудити доступності, консультуйтесь з лідерами команд з гендерного аудиту. Вони провели чималу роботу. Саме від вас, представників місцевої влади, залежить комфортне життя людей з інвалідністю вашого міста, – сказала Катерина Безгинська.

Основною метою тренінгу було ознайомлення із результатами аудитів доступності, представлення їх та обговорення.

Так, у перший день учасники тренінгу розглядали аудит доступності, який було проведено на шести об’єктах у місті Сєвєродонецьку. Аудит визначив архітектурні, інформаційні та комунікаційні перешкоди, які обмежують доступ жінок з інвалідністю до послуг, породжують дискримінацію, відчуження та виключення з громади. Учасники тренінгу обговорили шляхи використання рекомендацій гендерного аудиту доступності для включення їх в планування подальшої діяльності.

Допомагали учасникам розібратись з темою спікери заходу: представниця Національної Асамблеї людей з інвалідністю (м. Київ) Лариса Байда та Національний координатор програми «Безбар’єрна Україна» ВГО «Національна Асамблея людей з інвалідністю України»,  заступник голови Комітету доступності Мінрегіону (м. Львів) Ярослав Грибальський.

Захід тривав до 14 листопада. За цей час учасники розробили план спільних дій щодо вирішення проблемних питань виявлених під час аудитів у містах та районах, щоб дані рекомендації було включено до місцевих програм, бюджетів.

Зазначимо, на обласному рівні тренінг підтримуються Управлінням молоді та спорту Луганської ОДА, Луганським обласним центром соціокультурної адаптації молоді з інвалідністю, Луганською обласною молодіжною громадською організацією «Асоціація молоді з інвалідністю Східного Донбасу – Схід»; Представництвом Національної Асамблеї людей з інвалідністю України в Луганській області. На всеукраїнському –  Національною Асамблеєю людей з інвалідністю України.

Управління молоді та спорту Луганської ОДА

З 2020 року вчителі початкових класів вивчатимуть методики роботи в інклюзивних класах


З 2020 року програма підвищення кваліфікації вчителів початкових класів міститиме новий обов’язковий модуль – інклюзивне навчання. Він має навчити педагогів працювати з дітьми з особливими освітніми потребами (ООП), а також допомогти їм в організації роботи інклюзивного класу. Про це заявила заступниця Міністра освіти і науки Любомира Мандзій під час відкриття Форуму “Навчання без перешкод: як зробити українські школи інклюзивними” 22 листопада 2019 року в Києві.

Під час форуму Любомира Мандзій наголосила, що вирішувати проблеми інклюзії, зокрема розвивати цей напрям, необхідно за допомогою взаємодії та співпраці як на центральному, так і на локальному рівнях.

«Жодна з систем – освіти, охорони здоров’я, соціального захисту – не може діяти лише самостійно. Ми мусимо докласти всіх зусиль, щоб налагодити взаємодію між установами, які приймають рішення на центральному рівні. Переконана, що це стане поштовхом для підтримки інклюзивної освіти на місцях. Без зміни системи, з одним лише бажанням будь-якого міністерства, в нас нічого не вийде. Тож ми працюватимемо над тим, щоб наше партнерство було ефективним», – заявила Любомира Мандзій.

Вона повідомила, що зі свого боку МОН вже працює над змінами і готове розвивати напрям інклюзії надалі. Так, впродовж 2018-2019 років створено мережу з 603 інклюзивно-ресурсних центрів. У найближчих планах – створити ще 96. Таким чином, до кінця 2020 року мережа центрів складатиме майже 700 закладів.

Серед змін за останні 3 роки – закупівля 5 сучасних методик світового рівня, введення надбавки до 20% для вчителів, які працюють в інклюзивних класах, поява посади асистента вчителя в кожному класі, де навчаються діти з особливими освітніми потребами.

«Скажу про ще одне досягнення цього року. В державному бюджеті на 2020 рік враховано всіх дітей, які почали інклюзивне навчання станом на 5 вересня 2019 року. Це вже не та ситуація, яку ми мали торік. Так само враховано асистентів вчителів та інклюзивні класи», – додала заступниця Міністра.

З-поміж цілей МОН на найближчі 5 років – розвиток інклюзії у дитсадках та школах, профорієнтація дітей з ООП, розвиток мережі ІРЦ та оптимізація мережі спеціальних закладів загальної середньої освіти. Також у планах – робота з вчителями.

Форум «Навчання без перешкод: як зробити українські школи інклюзивними» пройшов у Києві 22-23 листопада. Учасники заходу обговорили надання послуг дітям з «груп ризику» та дітям з ООП в контексті реформи освіти в Україні, проблемні питання інклюзивної освіти та способи їх вирішення. Також на форумі презентували міжнародне дослідження доступності освітніх послуг та найкращі кейси з впровадження інклюзивної освіти, раннього втручання та методик роботи з дітьми з ООП.

МОН України

В Україні сьогодні стартують “16 днів проти гендерного насильства”

Міжнародна спільнота щорічно підтримує акцію „16 днів проти насильства”. Тисячі громадян та сотні державних і громадських організацій з більш ніж 100 країн світу активізують з 25 листопада по 10 грудня свої зусилля заради об’єднуючої мети: збільшити розуміння та обізнаність про всі форми насильства у співвітчизників, створити в конкретному регіоні соціальний простір, вільний від насильства.

Офіційно цей день був оголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 1999 році, але відзначатися він почав з 1981 року в пам’ять про трагічну загибель трьох сестер Мірабаль, які були жорстоко вбиті під час диктатури домінікнського правителя Рафаеля Трухільо у 1960 році.

Щорічна акція „16 днів проти насильства” ініційована Першим всесвітнім інститутом жіночого лідерства 1991 року. Власне тоді визначився зв’язок між насильством стосовно жінок та правами людей. Дати акції символічно наголошують на цьому зв’язку:

25 листопада – Міжнародний день проти насильства щодо жінок, 10 грудня – Міжнародний день прав людини.

У цей шістнадцятиденний період входять й інші важливі для демократичної спільноти дати: 1 грудня – Міжнародний день боротьби зі СНІДом, 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством, 3 грудня – Міжнародний день осіб з інвалідністю, 5 грудня – Міжнародний день волонтера,  6 грудня – річниця інциденту в Монреалі.

Таким чином, майже кожний день від 25 листопада до 10 грудня означений фактами та аргументами стосовно того, що будь-які форми насильства   (у громадській чи приватній сферах) є порушенням прав людини.

Україна приєдналася до акції “16 днів проти насильства” 2001 року. Через рік заходи та ініціативи акції, проголошеної другим Всеукраїнським конгресом жінок, пройшли вже у 20 регіонах України, об’єднали 75 всеукраїнських громадських організацій та широке коло представників державних структур.

Цього року Міністерство соціальної політики у співпраці з UNFPA Україна у рамках програми „Комплексний підхід до вирішення проблеми насильства щодо жінок та дівчат в Україні”, яка реалізується за підтримки урядів Великої Британії, Канади та Естонії, розпочинає нову хвилю кампанії „Розірви коло”. Ціль кампанії: підвищити нетерпимість суспільства до домашнього та гендерно зумовленого насильства.

В рамках інформаційної кампанії у новому відеоролику „Розірви коло” демонструється, як із покоління в покоління герої передають один  одному сувій, що символізує усталені виправдання насильства у формі українських прислів’їв та приказок. Такий зв’язок крізь час поколінь підкреслює вкоріненість проблеми.

Інформаційна кампанія „Розірви коло” закликає усе суспільство до активних дій і нульової толерантності до насильства, яке немає виправдань при будь-яких обставинах. Правда завжди одна: якщо він любить, то ніколи не вдарить; зробити боляче — це не прояв симпатії; твоя «хата не скраю» — ти можеш допомогти.

 

msp.gov.ua/

В Олександрії відбулось обговорення консолідації зусиль у напрямку працевлаштування людей з інвалідністю

20 листопада в Олександрійському міськрайонному центрі зайнятості відбулася ділова зустріч, під час якої розглядалося питання взаємодії служби зайнятості з роботодавцями щодо працевлаштування безробітних з числа громадян з інвалідністю.

Серед найактуальніших питань – рівень зайнятості населення міста та району, збереження діючих та створення спеціалізованих робочих місць для осіб з інвалідністю, забезпечення гідної заробітної плати та сприятливих умов для ефективної праці.

Під час зустрічі зазначалось, що підвищення соціальної відповідальності роботодавців, подолання упередженого ставлення до використання праці громадян із інвалідністю, а також удосконалення партнерства між службою зайнятості та роботодавцями щодо забезпечення зайнятості громадян з інвалідністю, сприяють їх трудовій реабілітації та працевлаштуванню, адже професійна діяльність – це можливість бути рівноправними членами суспільства та реалізуватися у повній мірі.

«У напрямку забезпечення громадянам з інвалідністю державних гарантій можливостями у сфері зайнятості, їх інтеграції у суспільство служба зайнятості співпрацює з місцевими органами влади та самоврядування, роботодавцями та іншими соціальними партнерами. Адже саме консолідація спільних зусиль є фундаментом забезпечення ефективної зайнятості людей з інвалідністю, їх раціонального працевлаштування, подальшої трудової та соціальної реабілітації», – зазначила начальник відділу взаємодії з роботодавцями Наталія Фоміна.

Після обговорення основних питань учасники ділової зустрічі були ознайомлені з професійно-кваліфікаційним складом громадян з інвалідністю, які перебувають на обліку в центрі зайнятості, для подальшого можливого сприяння у їх працевлаштуванні.

За результатами проведення ділової зустрічі учасниками схвалено рекомендації щодо подальшої співпраці в напрямку працевлаштування осіб з інвалідністю.

Н. Фоміна, начальник відділу взаємодії з роботодавцями Олександрійського міськрайонного центру зайнятості

Кіровоградський обласний центр зайнятості

Як впроваджують інклюзивну освіту в житомирських школах

З 2015 року в українських школах створювали рівний доступ до освіти. Сьогодні школярі, які мають особливі освітні потреби, навчаються разом зі своїми однолітками.

Журналісти Житомир.info дізнались, як впроваджують інклюзивну освіту у нашому місті та наскільки є доступними житомирські школи.

У ‎школі №14 на інклюзивному навчанні 16 дітей. При вході є пандус, а в середині школи просторі коридори, широкі двері та відсутні пороги. За словами соціального педагога Юлії Подорожньої, у навчальному закладі працюють над поліпшенням умов. Зокрема за її словами, заклад своїми силами облаштував пандус між поверхами.

«‎На інклюзивній формі навчання у нас навчається 16 діток, безпосередньо в інклюзивних класах. Забезпечують їх навчальні процеси 12 асистентів вчителя. Також у нас є один спец клас, на сьогоднішній час це вже 2 клас де навчається 7 дітей з особливими освітніми потребами, отримують освіту спеціальну. Хочеться зазначити, що потрібно багато чого допрацьовувати. Тому що, з 16 дітей на інклюзивному навчанні одна дитина пересувається на візочку і той пандус, який ви могли бачити був підлаштований під його особливий візок, під його особливі потреби. Якщо брати до уваги, що кількість дітей на візочку будуть збільшуватися, то звичайно архітектурне пристосування має бути на багато краще, ми у цьому напрямку працюємо»,–‎ розповідає соціальний педагог школи № 14 Юлія Подорожня.

У школі зауважили, що крім матеріального забезпечення, важливим є адаптація у колективі.

«‎Наш хлопчик, який першопочатківець, він зараз у 7 класі. Він захворів і ситуація така, що він почав втрачати слух і йому потрібно отримувати допомогу, операцію та вставляти слуховий апарат і настільки їх клас показав, що вони готові допомогти й сприймають, й співпереживають за нього. Кошти були зібрані, діти і листівки писали, і відвідували його у лікарні. Дійсно була колосальна підтримка і він міг побачити, що його не було два тижні, але за ним сумували», – ділиться Юлія Подорожня.

Також соціальний педагог розповіла, що протягом 10 днів переймала досвід впровадження інклюзії у Сполучених Штатах Америки, наразі свій досвід впроваджує у школі №14.

«‎Маючи досвід перебування всього 10 днів у Сполучених Штатах Америки, саме у штаті Юта, вивчали, дивилися, як впроваджується інклюзивна форма навчання саме у Штатах. Хочеться зазначити, що у Сполучених Штатах вже 40 років впроваджується інклюзія, а у нас нещодавно. У чому особливість – архітектурне пристосування там дійсно якісніше тому, що вони прийшли до цього не одразу, час пройшов і вони бачать, що необхідно до цього пристосовуватися. Там туалети повністю забезпечені, пандуси. Для дітей, які мають порушення зору у них є тактильні доріжки, звукова візуалізація. Що було схоже – це нова українська школа, що у нас називається, що наразі впроваджується. Це багато техніки: мультимедійні дошки, акустичні системи, принтери, сканери, те що вчитель може використовувати», – говорить соціальний педагог школи № 14.

Як вчаться діти з особливими освітніми потребами ми побачили й у школі №5. Тут відсутні пороги є пандус та облаштовані санвузли.

«‎На сьогодні у нас у школі навчається 18 дітей з особливими освітніми процесами. Для них організоване навчання в 15 класах. Якщо не говорити про такі проблемні діагнози, у нас немає дітей які не можуть самі рухатися, то в принципі школа облаштована. Тому що у нас немає порогів, діти можуть спокійно ходити, на жаль, якщо говорити про дітей, які пересуваються на допоміжних засобах, наприклад на візочку, у нас прилаштований тільки лише перший поверх. Обладнана туалетна кімната та є пандус», – ‎ розповідає директорка школи № 5 Жанна Кононенко.

Директорка школи зауважила, що заклад потребує реконструкції для того аби відповідати будівельним нормам та бути доступним.

«На сьогодні є нові будівельні норми. Хотілось би зробити так, аби школа дійсно відповідала цим будівельним нормам для дітей з інвалідністю, але на жаль, тут потрібно робити повну реконструкцію навчального закладу щоб це зробити», – говорить директорка школи № 5 Жанна Кононенко.

Робочи групи Комітету Верховної Ради України

21 листопада 2019 року у Комітеті Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, під головуванням Заступника голови Комітету Струневича В.О., відбулися засідання робочих груп з метою доопрацювання до другого читання законопроектів про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення вимог законів України, спрямованих на створення безперешкодного доступу для осіб з інвалідністю до будівель і споруд (реєстр. № 0961) та про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо розвитку власної справи фізичною особою-підприємцем з інвалідністю, отриманою внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції (реєстр. № 0960).

В робочих групах взяли участь представники міністерств, відомств, Уповноваженого Президента України з прав людей з інвалідністю, ВГО «Національної Асамблеї людей з інвалідністю України», інших громадських організацій тощо.

Тема надзвичайно важлива для суспільства, тому учасники засідань жваво обговорювали пропозиції та поправки до законопроектів.

Члени робочої групи звернули увагу на необхідності дотримання при підготовці до другого читання законопроекту (реєстр. № 0960) норм Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю в частині недопущення їх дискримінації, а також підтримки у відкритті власної справи та самозайнятості осіб з інвалідністю.

За результатами обговорення законопроекту (реєстр. № 0960) члени робочої групи прийняли рішення внести правки до тексту законопроекту та винести доопрацьований законопроект на розгляд Комітету.

За підсумками обговорення законопроекту (реєстр. № 0961) учасники робочої групи прийняли рішення повторно розглянути його після надання центральними органами виконавчої влади рекомендацій щодо уніфікації термінів та уточнення низки положень законопроекту з урахуванням змін, які відбулися у законодавстві з часу його прийняття у першому читанні, а також залучити до участі в робочій групі представників Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.

komspip.rada.gov.ua