“Нова українська школа” публікує переказ головних тез щодо способів фінансування інклюзивного навчання з Глобального моніторингу освіти ЮНЕСКО “Інклюзія й освіта: усі означає всі”.

Є три основні різновиди фінансування інклюзії:

• Уряди проводять загальну політику фінансування місцевих органів влади чи шкіл. Така політика або забезпечує, щоби кожен орган влади чи школа отримували однакову кількість ресурсів на одного учня (рівність), або ж враховує особливості районів чи шкіл (справедливість). Політика може залежати від типу школи або типу фінансового, людського ресурсу, а також може доповнюватися конкретними програмами, що компенсують неблагополучні стани.
• Програми фінансування освіти можуть орієнтуватися на учнів та їхні сім’ї, а не на органи місцевого самоврядування та школи. Це може бути фінансова допомога (наприклад, стипендія), звільнення від оплати, або інша допомога: наприклад, у вигляді шкільного харчування.
• Є програми фінансування, які не стосуються освіти. Їх спрямовують на учнів та сім’ї й вони можуть впливати на справедливість та інклюзію в освіті. Як правило, це програми соцзахисту: грошові перекази або дитячі гранти з освітнім компонентом, спрямовані на розв’язання проблеми бідності.

ДЕЯКІ КРАЇНИ ВРАХОВУЮТЬ РІВНІСТЬ У ФІНАНСУВАННІ РЕГІОНІВ ЧИ ШКІЛ

Деякі країни передають кошти на місцевий рівень і можуть включити елемент фінансового перерозподілу для зменшення нерівності.

Тут йдеться про виділення коштів на навчальні матеріали, утримання школи, навчання вчителів чи поділ країни на освітні зони і спрямування коштів у ті, що найбільш потребують, для подолання нерівності.

Наприклад, в Аргентині федеральний уряд автоматично передає кошти провінціям. Правила фінансування прописані в законі і враховують сільське населення та дітей, не залучених до шкіл. Однак такий спосіб фінансування не враховує регіональних особливостей. Також існують не автоматичні грошові перекази від міністерства освіти провінціям у межах національних програм. Також провінції співфінансують освіту за рахунок своїх доходів. Це забезпечує основну частину загальних витрат на освіту.

Досі залишається дискусійним питання – фінансувати певні групи чи визначати причини, через які вони маргіналізовані.

Наприклад, діти-мігранти – загальна політична проблема в багатьох країнах із високим рівнем доходів, але статус мігранта рідко є фактором для додаткового фінансування шкіл.

Бельгія, Англія (Велика Британія), Ізраїль та Нідерланди менше або не концентруються на статусі мігрантів. Натомість, зосереджуються на пов’язаних факторах – соціально-економічний статус та рівень батьківської освіти.

ПРОГРАМИ ШКІЛЬНОГО ХАРЧУВАННЯ МОЖУТЬ ПОПУЛЯРИЗУВАТИ ІНКЛЮЗІЮ

Програми безкоштовного шкільного харчування є ключовою частиною стратегій зменшення бідності, а саме проблеми недоїдання. Вони також можуть сприяти справедливості та інклюзії, покращувати відвідуваність шкіл та результати навчання бідних учнів, оскільки краще харчування та здоров’я можуть впливати на увагу та пізнавальні функції.

Успішні програми забезпечують якісні страви та націлені на дітей, які можуть не отримувати їжу вдома. Проблемою залишається недостатній акцент на підвищенні рівня обізнаності сім’ї щодо харчування та якості перекусів.

НАВЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ, СПРЯМОВАНІ НА УЧНІВ, КОМПЕНСУЮТЬ НЕСПРИЯТЛИВІ УМОВИ

Освітня політика може бути націлена не лише на регіони та школи, а й на окремих учнів та їхні сім’ї, щоби полегшити фінансові та інші обмеження.

Кілька країн пропонують звільнення від плати за окремі послуги, щоби покращити доступ до освіти дівчат, бідних та інших уразливих груп.

Наприклад, 2018 року Фінляндія запустила пілотну програму на 5 мільйонів євро. Вона надає фінансування муніципалітетам, які забезпечують безплатні послуги ранньої опіки та освіти (поняття ширше за просту підготовку до школи і передбачає розвиток соціального, емоційного, психологічного, когнітивного й фізичного складників, – ред.).

Стипендії – ще один поширений інструмент. Їх вплив на інклюзію залежить від механізму спрямування. Кілька таких програм покращили залученість у освіту дівчат. Зокрема, масштабна програма стипендії середньої школи, запроваджена в Бангладеші 1994 року, покращила успішність до 25%, шлюби стали пізнішими та з’явилися покращення щодо самостійного ухвалення рішень.

У Грузії, хоча більшість стипендій видавалися за заслуги, від 6% до 10% базувались на потребах (і частково на заслугах), щоби підтримати учнів у постраждалих від конфлікту чи віддалених районах, або ж представників мовних меншин.

УСУНЕННЯ НЕСПРИЯТЛИВОСТІ ПІД ЧАС РОЗПОДІЛУ РЕСУРСІВ

Урядам необхідно забезпечити справедливість не лише у сфері фінансування освіти, а й у розподілі ресурсів.

Наприклад, є така проблема з учителями. У країнах ОЕСР (Організації економічного співробітництва та розвитку) соціально-економічно неблагополучні школи та класи з більшою ймовірністю мають менш кваліфікованих учителів.

Як варіант виходу з такої ситуації наводиться приклад із північно-східної Індії, де спеціальні школи перетворили на ресурсні центри, в яких учителі обмінюються знаннями й розвиваються. Там також здійснюють раннє втручання, розповсюджують допоміжні пристрої, навчальні набори та аудіокниги, проводять інклюзивне навчання та виготовляють навчальні матеріали.

Крім того, для інклюзії необхідний рівномірний розподіл підручників та навчальних матеріалів. Утім, деякі дослідження хоч і запевняють, що політика розповсюдження підручників необхідна для інклюзивного навчання, вона не є достатньою.

СОЦІАЛЬНІ ПРОГРАМИ, СПРЯМОВАНІ НА УЧНІВ, МОЖУТЬ КОМПЕНСУВАТИ ПРОГАЛИНИ В ОСВІТІ

Програми соціального захисту є прикладом того, як міжсекторна співпраця може сприяти інклюзії в освіті.

Так, грошові перекази, які запровадили в Латинській Америці у 90-х роках і які залежать від відвідування школи та використання медичних послуг, – мають позитивний вплив на зарахування до шкіл, відсоток відмов від навчання та закінчення навчання.

Програми, які мають у своїй основі певну умову, а також безумовні, спрямовані на подолання бідності та які впливають на інклюзію, є в багатьох інших частинах світу.

Туреччина проводить умовну програму переказу готівки з 2003 року. Початкове оцінювання виявило значні позитивні наслідки на рівень зарахування до середньої школи серед 14-17-річних дітей, особливо в сільській місцевості, де ймовірність зарахування зросла на 17%, а для хлопчиків аж на 23%.

Пізніше уряд розширив програму та продовжив її у травні 2017 року для охоплення сирійських та інших дітей-біженців. До червня 2019-го понад 500 тисяч учнів, які регулярно відвідують школу, отримували переказ від $6 до $10 на місяць; 83% сімей також отримали екстрені гранти соцзахисту в розмірі $20 на одного члена сім’ї на місяць.

МЕХАНІЗМИ ФІНАНСУВАННЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ ДОБРЕ ЗАБЕЗПЕЧЕНИХ СИСТЕМ

Навіть у більш багатих країнах зазвичай не вистачає інформації про фінансування шкіл, особливо про те, як розподіляються ресурси на спеціальні та інклюзивні налаштування, або як розподіляються витрати між загальними та конкретними потребами.

Проєкт, який відображає, як 16 європейських країн фінансують інклюзивну освіту, виявив, що тільки в п’ятьох доступна ця інформація.

Кілька європейських країн змінили механізми фінансування інклюзивної освіти у відповідь на збільшення кількості учнів з інвалідністю та на потенційні викривлені стимули в механізмах фінансування.

Фінляндія реформувала систему фінансування 2009 року, коли частка учнів денної форми навчання спеціальної освіти досягла 8,5% (зростання на 3% за 10 років). Якщо раніше фінансування залежало від кількості учнів на спеціальній освіті, то тепер виділяються кошти на кожного учня (за певними винятками).

Метою було посилити підтримку в загальній освіті, яка пропонується на трьох рівнях:

• загальному та епізодичному для всіх учнів (мається на увазі, що будь-який учень може тимчасово потребувати підтримки, – ред.);
• посилена та систематизована для тих, хто потребують регулярної підтримки на основі педагогічної оцінки та плану навчання;
• спеціальна, заснована на індивідуалізованому плані навчання.

МЕХАНІЗМИ ФІНАНСУВАННЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ БІДНІШИХ СИСТЕМ

Деякі країни збільшили свої бюджети на покращення доступу до освіти для учнів з ООП, але підтримують підхід, орієнтований на цільову групу.

Наприклад, перекази міністерства фінансів Вірменії на одного студента з ООП в 4-5 разів більші, аніж для інших.

У бюджеті Маврикію на 2018/19 роки виділено кошти для створення органу спеціальних потреб у освіті. Крім цього, щорічну суму, яка виділяється на навчальні посібники, комунальні послуги, меблі та обладнання для учнів з ООП збільшили в 4 рази.

ВИСНОВКИ

• Міністерства освіти мають співпрацювати з іншими міністерствами й органами місцевого самоврядування, а також неурядовими організаціями, щоби сприяти інклюзії.
• Неузгоджені послуги й комунікаційні протоколи, погана координація й недостатнє фінансування призводять до поганої реалізації інклюзії та слабкої підзвітності.
• Спосіб фінансування регіонів, шкіл та учнів має більше спиратися на рівність, краще використовувати дані й перерозподіляти більше ресурсів, щоби компенсувати нерівність.
• Ідеального способу фінансування інклюзивної освіти нема, оскільки країни відрізняються “своєю історією, розумінням інклюзивної освіти та рівнів децентралізації”.
• Урядам потрібно сприяти синергії та заохочувати мережі до обміну ресурсами та можливостями розвитку потенціалу, наприклад, через блокові гранти в межах договорів про надання послуг із місцевою владою чи шкільними кластерами. Така автономія та гнучкість мають супроводжуватися механізмами забезпечення якості для моніторингу, чи досягають місцеві органи влади та школи результатів, пов’язаних з інклюзією.

Надія Швадчак, “Нова українська школа”

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Позиція Міжнародного фонду “Відродження” може не збігатися з думкою автора.

Унікальний культурно-мистецький проект «Fashion party «Ми в тренді» реалізує громадська організація «Херсонська обласна організація підтримки дітей з синдромом Дауна та їх сімей «Сонячні діти Херсонщини» за фінансової підтримки Українського культурного фонду.

Одночасно в Херсоні, Вінниці та Миколаєві три українські дизайнерки: Олександра Сікоєва, Марина Григорцева і Наталія Швець розробили дизайн та шиють одяг для понад 50 дітей та молоді, в тому числі з інвалідністю. Кожен з учасників продемонструє одяг, впевненість, талант і творчість. Ця подія дуже важлива не лише для родин, які виховують дітей з інвалідністю, а й для всього суспільства. Суспільство повинно звикнути до того, що особливі люди є серед нас, а їх участь в таких заходах повинна стати нормою. Результатом проекту стане мотивуючий фільм та фотовиставка світлин учасників проекту.

Унікальність проекту в його багатогранності: різні фахівці, різні учасники, різні стилі, але одна мета: соціальна, психологічна адаптація дітей та молоді з інвалідністю в суспільстві, виявлення їх талантів, підвищення впевненості, мотивація до активної життєвої позиції, а також можливість звернути увагу громадськості на життя людей з інвалідністю.

Познайомитися з командою проекту та слідкувати за подіями можна на сторінці у Фесбуці https://www.facebook.com/Fashion.party.We.are.in.trend.2020

Організатори: Херсонська обласна організація підтримки дітей з синдромом Дауна та їх сімей «Сонячні діти Херсонщини» — це громадська організація, що створена за ініціативою батьків, які виховують дітей з синдромом Дауна та зареєстрована 21 березня 2014 року.

Сторінка у ФБ https://www.facebook.com/SunnyChildrenKherson/

sunnydity@gmail.com

Тел.:0997028895— Ірина,0505718519 — Тетяна.

Джерело

В Україні розпочалася інформаційна кампанія #різніоднакові від громадської організації Happy Today, яка розповідає про аутизм. У рамках кампанії запустили сайт про аутизм, а також українські зірки розвінчали у соцмережах найпоширеніші міфи про розлади аутистичного спектру.  

Українська статистика не відображає реальної кількості людей з аутизмом у нашій країні. Станом на 2017 рік зареєстровано близько 7 тисяч людей з аутизмом. Через таку статистично невелику цифру тема аутизму недостатньо розкривається в Україні.

Мета інформаційної кампанії #різніоднакові організації Happy Today ― розказати людям, що аутизм ― це не проблема, якщо знати, як діяти. У рамках кампанії вже працює сайт, на якому зібрана актуальна та науково-доведена інформація про розлади аутистичного спектру.

Якщо знати основні ознаки аутизму, то їх ймовірно помітити вже з першого року життя дитини. Таким чином, вчасно розпочати корекцію та дати шанс дитині з аутизмом на повноцінне самостійне життя у майбутньому. Дві дитини з абсолютно однаковим потенціалом можуть мати різні результати, якщо одній з них почнуть корекцію з 2 років, а другій ― з 6 років.

«Ми створили цю кампанію для того, аби слово «аутизм» не було чимось таким, що відлякує, трагічним та чимось, що нікого з близьких не стосується. Хочемо, аби якомога більше людей дізналися, що аутизм не заразний, а з однокласником із аутизмом можна стати друзями. Чим більше людей буде знати і говорити про розлади аутистичного спектру, тим менше ця тема буде стигматизуватися, і люди з аутизмом будуть максимально включені у життя спільноти. Аутизм почали досліджувати лише наприкінці 1980-х років, тож із кожним роком кількість діагностованих випадків у світі збільшується. Проте у нашій країні про розлади аутистичного спектру знають дуже мало. Дорослі не помічають ознаки розладу у дітей, бо просто не знають про них. Відповідно не звертаються вчасно на діагностику і не розпочинають корекцію. Ми прагнемо крок за кроком це змінити.»

― засновниця громадської організації Happy Today Анастасія Степула

Інформаційну кампанію підтримали Потап, Ірина Горова, Олег Винник, Соломія Вітвицька, Женя Галич, Андрій Хливнюк, Ната Жижченко, Євген Філатов, Христина Соловей та Мішель Андраде.

Зірки розвінчали найпоширеніші міфи про аутизм та розказали, що на сайті www.happytoday.social можна дізнатися більше. Все, аби ми всі пам’ятали, що ми різні, але однакові, і кожен з нас ― найцінніший.

Джерело

19 серпня ГО «Бюро правничих комунікацій» у партнерстві з ГО Спортивний клуб людей з інвалідністю «Фенікс» провели в Сумах комунікаційну зустріч «100% спорту», під час якої обговорили стан доступності спортивних закладів для маломобільних груп громадян  та рівень інклюзивності спортивних подій, що проходять в обласному центрі. Учасниками заходу стали представники громадського сектору.

«Ми ставили за мету привернути увагу громадськості до проблем доступності спортивного життя в обласному центрі, зокрема доступності спортивних шкіл, клубів, спортивних майданчиків, стадіонів та будівель, де відбуваються спортивні події, для маломобільних груп громадян, а також пошуку можливостей для широкого залучення до участі в загальноміських спортивних заходах осіб з інвалідністю, батьків з дітьми, осіб літнього віку», — розповіла менеджерка проєкту «Залучення маломобільних груп громадян до адвокації системних змін у сфері доступності м. Суми» Марина Єжкун. За її словами,  завдання органів місцевої влади — забезпечити доступ до спортивних заходів, секцій, будівель, які є комунальною власністю, для всіх містян. У цьому контексті адвокація є дієвим інструментом досягнення системних змін та просування ідей.

Як зазначив голова ГО «Спортивний клуб людей з інвалідністю «Фенікс» Олександр Грінка, важливим є залучення сумчан з інвалідністю саме до непрофесійного спорту. За його словами,  такі види спорту є корисними для здоров’я, сприяють  соціалізації людей з інвалідністю, допомагають їхній особистісній активності, заохочують до активної діяльності, спонукають інтегруватись в життя міста. Як приклад, навів успішний досвід ГО «Спортивний клуб людей з інвалідністю «Фенікс» щодо проведення байдаркових сплавів, піших походів, змагань з різних видів спорту, спартакіад, що в подальшому вийшли на міжнародний рівень.

Голова ГО «Рука допомоги м. Суми» Олег Габ зазначив, що каменем спотикання для безбар’єрного спортивного життя для людей з інвалідністю передусім є недоступність вуличних спортивних майданчиків, під’їздних шляхів до них, і загалом ситуація з недоступністю міської інфраструктури, що заважає сумчанам з інвалідністю безперешкодно пересуватись містом. Причина цьому, за його словами, — байдужість керівників міста та посадовців, відповідальних за інфраструктурні проєкти, до проблем людей з інвалідністю. За його словами, громадськість має забезпечити суворий громадський контроль за станом дотримання ДБН у частині доступності під час будівництва цих об’єктів та проводити активну адвокаційну діяльність щодо притягнення до відповідальності керівників тих організацій, які допустили порушення цих норм.

ГО «Бюро правничих комунікацій» звернеться з листом до відділу молоді та спорту Сумської міської ради з пропозицією розробити план заходів щодо розширення доступності спортивних заходів, які організовує Сумська міська рада, для маломобільних груп громадян.

Цей захід відбувся в рамках проєкту «Залучення маломобільних груп громадян до адвокації системних змін у сфері доступності м. Суми». Проєкт реалізується у рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст заходу є винятковою відповідальністю ГО «Бюро правничих комунікацій»  i не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США.

ГО “Смарт освіта” шукає школу в Києві чи Київській області, яка впроваджує інклюзивне навчання, але потребує допомоги фасилітатора та експерта в розв’язанні проблем.

Якщо вашому закладу потрібна допомога, заповніть цю анкету.

Йдеться про допомогу впоратись із такими проблемами:

• негативне ставлення та недовіра батьків до інклюзивного навчання;
• конфлікти в класі між батьками;
• конфлікти між учителем та асистентом учителя;
• неготовність чи небажання батьків дитини, яка, можливо, має особливі освітні потреби звертатися до ІРЦ;
• конфлікти серед учнів у інклюзивних класах;
• неготовність чи небажання педколективу школи впроваджувати інклюзивне навчання;
• брак чіткого розуміння основних обов’язків асистента вчителя;
• інші труднощі чи конфлікти, які не окреслені тут.

“У межах проєкту планують підтримати одну школу, де буде проаналізована конфліктна ситуація та знайдене рішення. Для пошуку рішення будуть залучені спеціалісти з роботи з дітьми з ООП, які можуть дати якісне та вичерпне пояснення тих чи інших ситуацій, особливостей поведінки дитини.

Також супровід обговорень здійснюватиме професійний фасилітатор з досвідом медіації конфліктів, методу “ненасильницького спілкування”, ведення діалогу”, – пояснюють в організації.

Зокрема, у закладі організують кілька зустрічей: з батьками, керівництвом, вчителями тощо.

“Формат зустрічей – інтерактивний, цікавий та мотивувальний, що дасть змогу відкритися, спільно знайти рішення та побачити потреби кожної сторони”, – переконують організатори.

Вимоги до школи:

• готовність працювати у форматах діалогу, відкритого кола, обговорень, ігор;
• відкритість адміністрації до проєкту і готовність до змін;
• готовність керівництва школи до впровадження інклюзивного навчання;
• готовність до кількох зустрічей протягом жовтня-грудня 2020 року.

Допомога школі надається в межах проєкту “Підтримка впровадження інклюзивного навчання в школах через портал НУШ: висвітлення теми раннього втручання та робота з шкільними конфліктами в інклюзивних класах”, який реалізує ГО “Смарт освіта” за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.

Фото: заняття з дрібної моторики у Клеванському ІРЦ на Рівненщині; автор – Антон Трофімчук

Джерело

В Україні зняли кінострічку «До Щастя» — перший український повнометражний фільм, де головну чоловічу роль виконує людина з дитячим церебральним паралічем.

Про це нам повідомив головний актор фільму, переселенець з Донбасу Григорій Гришин.

У чому унікальність кінострічки та коли прем’єра?

Як зазначено на краудфандинговій платформі Biggggidea, головну роль у фільмі виконує хлопець, який справді має ДЦП. Творці наголошують, що це перший випадок у світі, коли людина з такою хворобою виконує головну роль у фільмі.

Додають, що кінокартина має важливе значення для культурної та соціальної інтеграції України у простір сучасної європейської спільноти.

Сюжет стрічки сконцентровано навколо історії Григорія: людини, що має ДЦП, втратила все, навіть власну домівку, але не втрачає волі до життя, не здається й впродовж фільму падає і встає знову й знову на шляху «До Щастя».

«Картина «До Щастя» художніми засобами кінематографічного мистецтва спонукає глядача до роздумів стосовно долі людей з інвалідністю, але жодного разу фільм не опускається до маніпуляцій із відчуттям жалю та моралізаторства», — йдеться у повідомленні.

Прем’єра фільму запланована на 3 грудня 2020 року.

Чому організували збір коштів?

Творцям фільму бракує фінансування у сумі 150 тисяч гривень на рекламу. Наголошують, що без цих грошей просто не зможуть повноцінно зробити національний кінопрокат. Підтримати можна тут.

«Ми прагнемо, щоб наш фільм подивилися якомога більше людей, оскільки наш фільм мотивує та надихає. На жаль, наше суспільство на відміну від суспільства Європи та США не готове сприймати цю категорію (людей — ред.) на рівних. Але нашим фільмом ми спробуємо «розбудити» людей і змусити їх мислити по-іншому», — йдеться у повідомленні.

Кошти їм потрібні, зокрема, для захисту фільму від піратського копіювання, поліграфії, послуг доставлення, логістики по Києву, реклами на радіо, банери та на статті у засобах масової інформації.

Джерело

Проблема соціального захисту дітей з інвалідністю в Україні набуває особливого значення у зв’язку зі сталими тенденціями до зростання їх частки в загальній структурі населення.

Сьогодні в розуміння соціального захисту осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю покладено не соціальне забезпечення, як пасивна функція соціального захисту, а гарантування захищеності шляхом створення для них у суспільстві відповідних умов та рівних можливостей для реалізації життєвих потреб, здібностей і творчого потенціалу.

З практичної сторони вже відмічено, що проведення комплексу реабілітаційних заходів сприяє створенню передумов для соціальної адаптації дітей з інвалідністю у суспільство. В процесі проходження реабілітації у дітей формуються соціальні та побутові навички, розвиваються природні здібності та спостерігається коригування порушень розвитку.

На рівні області створені умови для проведення комплексної реабілітації дітей з інвалідністю. Не перший рік в місті Полтаві (вул. Івана Мазепи, 27-А, тел. (0532) 63-36-82), Кременчуці (вул. Івана Приходька, 21, тел. (05366) 6-02-98, 6-03-42), Лубнах (вул. Л. Толстого, 16/27, тел. (05361) 7-25-15), Миргороді (вул. Гоголя 76/2, тел. (05355) 5-25-79) та Гадячі (вул. Шевченка, 12, тел. (05354) 3-25-00) свої послуги надають Центри комплексної реабілітації дітей з інвалідністю. Таке розташування Центрів дає можливість батькам на місцях організовувати  реабілітаційні заходи своїм дітям.

Центри не лише укомплектовані сучасною апаратурою, засобами для розвитку та корекції показників здоров’я та порушень розвитку, а й мають в своєму штаті висококваліфікованих фахівців.

Кожна дитина під час проходження реабілітаційних заходів отримує консультації лікарів, комплекс соціальних, психологічних, педагогічних, реабілітаційних послуг згідно із індивідуальною програмою реабілітації. Надання кваліфікованої допомоги дітям з інвалідністю у здійсненні корекції психофізичного розвитку дає позитивний результат.

Важливим фактором у процесі проходження реабілітації є залучення батьків дітей з інвалідністю. Присутність мами чи тата заспокоює та підбадьорює дитину, покращує довіру та встановлює більш тісний контакт з реабілітологом. В підсумку проводиться аналіз та оцінка результатів проведеної реабілітації.

Крім обласних Центрів соціальної реабілітації дітей з інвалідністю свої послуги надають всеукраїнські реабілітаційні центри:

• Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю «Промінь» (м. Вінниця);
• Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю «Пролісок»» (м. Волинь);
• Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю «Мрія» (м. Миколаїв);
• державна реабілітаційна установа «Всеукраїнський центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю «Віра, Надія, Любов» (Чернівецька область).

Всеукраїнські реабілітаційні установи приймають на реабілітацію дітей безкоштовно на умовах стаціонару (реабілітація, проживання, харчування).

Направлення до усіх реабілітаційних центрів системи соціального захисту населення здійснюється згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 80 (зі змінами) «Про затвердження Порядку надання окремим категорія осіб послуг із комплексної реабілітації (абілітації)».

Для отримання направлення на реабілітацію дитини з інвалідністю та дітей віком до 3 років, які мають ризик отримати інвалідність, законним представникам дитини необхідно звернутися до органів соціального захисту населення за місцем проживання та подати наступний пакет документів:

1) заяву про надання послуг із комплексної реабілітації (абілітації);

2) індивідуальну програму реабілітації, видану лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу (для дітей з інвалідністю) / висновок лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу (для дітей віком до трьох років, які належать до групи ризику щодо отримання інвалідності) з рекомендаціями щодо проходження комплексної реабілітації (абілітації) в установі;

3) паспорт громадянина України, свідоцтво про народження (для дітей з інвалідністю, дітей віком до трьох років, які належать до групи ризику щодо отримання інвалідності) або інший документ, що посвідчує особу;

4) документ, що засвідчує реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків;

5) виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (форма № 027/о).

Ознайомитись з нововведеннями та змінами в законодавстві ви можете на сторінці Facebook Департаменту за посиланням: https://www.facebook.com/dsznpoltava/

Департамент соціального захисту населення ОДА

Джерело

Міністерством соціальної політики постійно проводиться робота з аналізу реалізації заходів щодо забезпечення технічними засобами реабілітації осіб з інвалідністю, виявлення проблем та пошуку їх вирішення.

Робочою групою, створеною при Мінсоцполітики, протягом трьох днів буде проведено огляд та аналіз технічних характеристик технічних та інших засобів реабілітації, якими забезпечує держава осіб з інвалідністю.

Захід організовано за участю Урядової уповноваженої з прав осіб з інвалідністю Тетяни Баранцової, представника Уповноваженого Президента України з прав осіб з інвалідністю Ольги Бойко, консультанта Всесвітньої організації охорони здоров’я з питань асистивних технологій та питань інвалідності Пупуліна Андреа, представників Фонду соціального захисту інвалiдів, громадської спілки „Всеукраїнське громадське об’єднання „Національна Асамблея людей з інвалідністю України” Українського науково-дослідного інституту протезування, протезобудування та відновлення працездатності, Київського КЕПОПу.

Головна мета заходу — підвищення якості технічних та інших засобів реабілітації, якими забезпечує держава осіб з інвалідністю.

За результатами роботи буде удосконалено перелік технічних та інших засобів реабілітації з урахуванням міжнародних стандартів.

Забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, підвищення їх якості є одним з пріоритетних напрямів діяльності Мінсоцполітики.

Джерело

7 серпня на базі Комітету медичної допомоги в Закарпатті відбулося розширене засідання організаційного комітету науково-практичної конференції з міжнародною участю «Актуальні питання розвитку системи надання освітніх, соціальних, медичних, абілітаційних/реабілітаційних послуг особам з інвалідністю».

До обговорення ключових питань долучилися члени БО «Комітет медичної допомоги в Закарпатті», декан факультету здоров’я та фізичного виховання Ужгородського національного університету Іван Миронюк, директор департаменту соціального захисту населення Закарпатської облдержадміністрації Михайло Петрішка, заступниця директора КРУ «Обласний центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю», завідуюча відділенням раннього втручання Ірина Рошкович, представниця платформи «Батьки за раннє втручання», членкиня батьківської ГО «Надія» Жанна Ціник, а також зарубіжні співорганізатори – психіатр, член «Parnassia Group», професор Лейденського університету Ерік Хункамп, голова кризового відділення «Parnassia Group» (м. Гаага), медична сестра Петра Мунен, директор Фундації «СОФТ Туліп» Ерік Блюмкольк.

Наразі визначено ключові маркери майбутнього заходу:

• конференція відбудеться 23-25 вересня 2020 року;
• враховуючи ситуацію у світі, погоджено очно-дистанційну форму участі у тематичних обговореннях;
• сформовано попередній список спікерів та модераторів. Цього року до конференції долучаться науковці та практикуючі фахівці з усіх регіонів України та з-за кордону (Швейцарії, Нідерландів, Словаччини, Литви тощо), галузеві уповноважені центральних органів влади (Мінсоцполітики, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства освіти та науки України та ін.), представники громадських організацій.

Цьогорічна конференція вирізняється з-поміж аналогічних науково-практичних івентів тим, що поряд із обміном досвідом учасники спільно напрацюють консолідоване бачення подальшої державної стратегії деінституціалізації, захисту прав осіб з інвалідністю та толерантного суспільства. Формат конференції передбачає вивчення ключових і проблемних питань галузі під час круглих столів та панельних дискусій.

Напрямки, що пропонуються для обговорення під час конференції, стосуються:

• професійного управління в забезпеченні ефективної діяльності системи надання якісних послуг особам з інвалідністю;
• комунікації у формуванні толерантного та інклюзивного суспільства;
• формування кадрового потенціалу надавачів послуг та керівників відповідних підрозділів;
• деінституалізації – структури та функцій системи надання ефективних освітніх, медичних, соціальних та реабілітаційних послуг для осіб з інвалідністю регіонального рівня;
• основних напрямків удосконалення практичних навиків майбутніх фахівців.

Програмою також передбачено проведення практичних майстер-класів.

Науково-практична конференція дасть старт року деінституалізації в Україні – ключового процесу в реформі державних інтернатів, а також актуалізує питання впровадження послуги раннього втручання. Нагадаємо, що Закарпаття – одна з семи областей, де активно почала розвиватися ця послуга.

Джерело