Кабінет Міністрів у середу ухвалить рішення про продовження дії адаптивного карантину до 1 листопада 2020 року у зв’язку з погіршенням епідемічної ситуації щодо COVID-19.

Президент Володимир Зеленський підписав Закон «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 822-ІХ, який парламент ухвалив на позачерговій сесії 25 серпня 2020 року.

Глава держави ініціював цей закон з метою покращення якості життя громадян за рахунок підвищення рівня доходів працюючого населення.

Документ передбачає збільшення мінімальної заробітної плати та встановлення її з 1 вересня поточного року на рівні 5 тис. грн на місяць.

З урахуванням зростання мінімальної зарплатні Кабінет Міністрів 26 серпня ухвалив рішення про підвищення з 1 вересня цього року розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1-го тарифного розряду Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників бюджетної сфери до 2225 грн.

Додаткові видатки на оплату праці через підвищення розмірів мінімальної заробітної плати та посадового окладу працівника 1-го тарифного розряду ЄТС забезпечено за рахунок економії бюджетних видатків, передбачених у бюджеті на обслуговування державного боргу.

Нагадаємо, Глава держави заявляв, що підвищення мінімальної зарплати з вересня 2020 року – це лише перший етап. Як передбачається, другим етапом стане підвищення з 2021 року до 6 тис. грн, а впродовж наступного року мінімальна заплата зросте до 6,5 тис. грн.

«Це ті кроки, які ми можемо зробити у напрямку достойного рівня життя українців. З підвищенням мінімальної заробітної плати зростуть і доходи працівників бюджетної сфери: вчителів, вихователів, соцпрацівників, оскільки їхні посадові оклади розраховуються за єдиною тарифною сіткою, а також медиків», – зазначив Володимир Зеленський.

Джерело

У зв’язку з тим, що не всі батьки встигають вчасно підготувати документи для зарахування дитини на цілодобове перебування до інтернату (пансіону) закладу загальної середньої освіти відповідно до Порядку зарахування дитини на цілодобове перебування до закладів інституційного догляду і виховання дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 р. № 586, Мінсоцполітики підготовлено проект постанови Кабінету Міністрів України, яким передбачається:

• зарахування дитини до закладу на підставі наказу директора закладу з 1 вересня по 31 жовтня цього року без рішення органу опіки та піклування;
• спростити механізм направлення дітей з порушеннями слуху і зору і дітей із складними порушеннями розвитку до спеціальних закладів загальної середньої освіти, та дітей з інвалідністю – до дитячих будинків-інтернатів ІІІ-ІV профілю;
• переглянути контроль за графіком перебування дітей в інституційних закладах у канікулярний період, вихідні та святкові дні з дотриманням процедури прийняття рішень про влаштування дитини на цілодобове до закладу.

Основна мета цього рішення – упередити труднощі для батьків і спеціалістів на місцях, пов’язані зі збором документів і організацією їх розгляду комісією з питань захисту прав дитини.

Джерело

Пацієнти зі спінальною м’язовою атрофією об’єднались задля свого порятунку. В області такий діагноз офіційно мають 15 осіб.  Як правильно лікувати – не знають навіть медики.  Тож шукати вихід із даної проблеми вирішили усі разом.

У Хмельницькому відбулось засідання круглого столу за участю лікарів та пацієнтів, хворих на спінальну м’язову атрофію. Таким чином, люди  зі СМА хотіли привернути увагу до свого захворювання. Доньці Галини Кивлюк-4 роки. Вона повністю лежача. Дитина харчується за допомогою гастрального зонту та не тримає голівку. Діагноз спинальна м’язова атрофія дівчинці поставили у 8 місяців. Тоді, говорить жінка, найбільшою проблемою стала необізнаність наших медиків.

Спінальна м’язова атрофія відноситься до орфанних, тобто рідкісних захворювань. Відомостей про неї і справді мало, додає пані Галина. Відтак усю інформацію про лікування своєї дитини вичитувала в інтернеті.

Нині в області з таким діагнозом офіційно зареєстровано 15 осіб. Переважно це діти. Ігор Новченков хворіє з двох років. Чоловік говорить, в Україні не має жодної програми для підтримки таких людей. Адже крім достовірної інформації люди зі СМА потребують дороговартісного лікування, спеціального харчування та обладнання.

Модель мультидисциплінарної команди, яка б надавала кваліфіковану допомогу таким пацієнтам, розробив Харківський Благодійний фонд «Діти зі СМА». Подібний алгоритм використовують у Європі.  Тож пацієнти прагнуть  запровадити її й на рівні області.

Так як пацієнтів зі СМА в області не багато, вистачить однієї команди, додає головна лікарка Хмельницької обласної дитячої лікарні Лілія Брухнова. Її формуватимуть на добровільних засадах

Джерело

26 серпня Уряд cхвалив «Концепцію реалізації державної політики щодо соціального захисту населення та захисту прав дітей».

Метою Концепції є впровадження протягом 2020-2022 років в умовах завершального етапу децентралізації ефективної моделі взаємодії органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей, а також здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства у зазначеній сфері.

Концепція реалізації державної політики соціального захисту передбачає:

• утворити Національну соціальну сервісну службу України (Нацсоцслужба) як центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, захисту прав дітей, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та за дотриманням прав дітей (реорганізувавши Державну соціальну службу України шляхом перетворення);
• утворити територіальні органи Нацсоцслужби на регіональному та субрегіональному рівнях;
• забезпечити безперервність та послідовність реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення, захисту прав дітей;
• уникнути дублювання функцій з питань соціального захисту населення між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, нераціонального використання кадрових і фінансових ресурсів;
• забезпечити сервісний підхід до надання соціальної підтримки за принципом його максимальної доступності для споживачів;
• забезпечити здійснення дієвого контролю за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки, за дотриманням прав дітей.

Завдяки схваленню Концепції державної політики у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей визначено чіткий вектор розвитку ефективної системи реалізації  та передбачено розмежування повноважень у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та надання своєчасних та якісних соціальних послуг найбільш вразливим верствам населення.

Джерело

“Нова українська школа” публікує переказ головних тез щодо способів фінансування інклюзивного навчання з Глобального моніторингу освіти ЮНЕСКО “Інклюзія й освіта: усі означає всі”.

Є три основні різновиди фінансування інклюзії:

• Уряди проводять загальну політику фінансування місцевих органів влади чи шкіл. Така політика або забезпечує, щоби кожен орган влади чи школа отримували однакову кількість ресурсів на одного учня (рівність), або ж враховує особливості районів чи шкіл (справедливість). Політика може залежати від типу школи або типу фінансового, людського ресурсу, а також може доповнюватися конкретними програмами, що компенсують неблагополучні стани.
• Програми фінансування освіти можуть орієнтуватися на учнів та їхні сім’ї, а не на органи місцевого самоврядування та школи. Це може бути фінансова допомога (наприклад, стипендія), звільнення від оплати, або інша допомога: наприклад, у вигляді шкільного харчування.
• Є програми фінансування, які не стосуються освіти. Їх спрямовують на учнів та сім’ї й вони можуть впливати на справедливість та інклюзію в освіті. Як правило, це програми соцзахисту: грошові перекази або дитячі гранти з освітнім компонентом, спрямовані на розв’язання проблеми бідності.

ДЕЯКІ КРАЇНИ ВРАХОВУЮТЬ РІВНІСТЬ У ФІНАНСУВАННІ РЕГІОНІВ ЧИ ШКІЛ

Деякі країни передають кошти на місцевий рівень і можуть включити елемент фінансового перерозподілу для зменшення нерівності.

Тут йдеться про виділення коштів на навчальні матеріали, утримання школи, навчання вчителів чи поділ країни на освітні зони і спрямування коштів у ті, що найбільш потребують, для подолання нерівності.

Наприклад, в Аргентині федеральний уряд автоматично передає кошти провінціям. Правила фінансування прописані в законі і враховують сільське населення та дітей, не залучених до шкіл. Однак такий спосіб фінансування не враховує регіональних особливостей. Також існують не автоматичні грошові перекази від міністерства освіти провінціям у межах національних програм. Також провінції співфінансують освіту за рахунок своїх доходів. Це забезпечує основну частину загальних витрат на освіту.

Досі залишається дискусійним питання – фінансувати певні групи чи визначати причини, через які вони маргіналізовані.

Наприклад, діти-мігранти – загальна політична проблема в багатьох країнах із високим рівнем доходів, але статус мігранта рідко є фактором для додаткового фінансування шкіл.

Бельгія, Англія (Велика Британія), Ізраїль та Нідерланди менше або не концентруються на статусі мігрантів. Натомість, зосереджуються на пов’язаних факторах – соціально-економічний статус та рівень батьківської освіти.

ПРОГРАМИ ШКІЛЬНОГО ХАРЧУВАННЯ МОЖУТЬ ПОПУЛЯРИЗУВАТИ ІНКЛЮЗІЮ

Програми безкоштовного шкільного харчування є ключовою частиною стратегій зменшення бідності, а саме проблеми недоїдання. Вони також можуть сприяти справедливості та інклюзії, покращувати відвідуваність шкіл та результати навчання бідних учнів, оскільки краще харчування та здоров’я можуть впливати на увагу та пізнавальні функції.

Успішні програми забезпечують якісні страви та націлені на дітей, які можуть не отримувати їжу вдома. Проблемою залишається недостатній акцент на підвищенні рівня обізнаності сім’ї щодо харчування та якості перекусів.

НАВЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ, СПРЯМОВАНІ НА УЧНІВ, КОМПЕНСУЮТЬ НЕСПРИЯТЛИВІ УМОВИ

Освітня політика може бути націлена не лише на регіони та школи, а й на окремих учнів та їхні сім’ї, щоби полегшити фінансові та інші обмеження.

Кілька країн пропонують звільнення від плати за окремі послуги, щоби покращити доступ до освіти дівчат, бідних та інших уразливих груп.

Наприклад, 2018 року Фінляндія запустила пілотну програму на 5 мільйонів євро. Вона надає фінансування муніципалітетам, які забезпечують безплатні послуги ранньої опіки та освіти (поняття ширше за просту підготовку до школи і передбачає розвиток соціального, емоційного, психологічного, когнітивного й фізичного складників, – ред.).

Стипендії – ще один поширений інструмент. Їх вплив на інклюзію залежить від механізму спрямування. Кілька таких програм покращили залученість у освіту дівчат. Зокрема, масштабна програма стипендії середньої школи, запроваджена в Бангладеші 1994 року, покращила успішність до 25%, шлюби стали пізнішими та з’явилися покращення щодо самостійного ухвалення рішень.

У Грузії, хоча більшість стипендій видавалися за заслуги, від 6% до 10% базувались на потребах (і частково на заслугах), щоби підтримати учнів у постраждалих від конфлікту чи віддалених районах, або ж представників мовних меншин.

УСУНЕННЯ НЕСПРИЯТЛИВОСТІ ПІД ЧАС РОЗПОДІЛУ РЕСУРСІВ

Урядам необхідно забезпечити справедливість не лише у сфері фінансування освіти, а й у розподілі ресурсів.

Наприклад, є така проблема з учителями. У країнах ОЕСР (Організації економічного співробітництва та розвитку) соціально-економічно неблагополучні школи та класи з більшою ймовірністю мають менш кваліфікованих учителів.

Як варіант виходу з такої ситуації наводиться приклад із північно-східної Індії, де спеціальні школи перетворили на ресурсні центри, в яких учителі обмінюються знаннями й розвиваються. Там також здійснюють раннє втручання, розповсюджують допоміжні пристрої, навчальні набори та аудіокниги, проводять інклюзивне навчання та виготовляють навчальні матеріали.

Крім того, для інклюзії необхідний рівномірний розподіл підручників та навчальних матеріалів. Утім, деякі дослідження хоч і запевняють, що політика розповсюдження підручників необхідна для інклюзивного навчання, вона не є достатньою.

СОЦІАЛЬНІ ПРОГРАМИ, СПРЯМОВАНІ НА УЧНІВ, МОЖУТЬ КОМПЕНСУВАТИ ПРОГАЛИНИ В ОСВІТІ

Програми соціального захисту є прикладом того, як міжсекторна співпраця може сприяти інклюзії в освіті.

Так, грошові перекази, які запровадили в Латинській Америці у 90-х роках і які залежать від відвідування школи та використання медичних послуг, – мають позитивний вплив на зарахування до шкіл, відсоток відмов від навчання та закінчення навчання.

Програми, які мають у своїй основі певну умову, а також безумовні, спрямовані на подолання бідності та які впливають на інклюзію, є в багатьох інших частинах світу.

Туреччина проводить умовну програму переказу готівки з 2003 року. Початкове оцінювання виявило значні позитивні наслідки на рівень зарахування до середньої школи серед 14-17-річних дітей, особливо в сільській місцевості, де ймовірність зарахування зросла на 17%, а для хлопчиків аж на 23%.

Пізніше уряд розширив програму та продовжив її у травні 2017 року для охоплення сирійських та інших дітей-біженців. До червня 2019-го понад 500 тисяч учнів, які регулярно відвідують школу, отримували переказ від $6 до $10 на місяць; 83% сімей також отримали екстрені гранти соцзахисту в розмірі $20 на одного члена сім’ї на місяць.

МЕХАНІЗМИ ФІНАНСУВАННЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ ДОБРЕ ЗАБЕЗПЕЧЕНИХ СИСТЕМ

Навіть у більш багатих країнах зазвичай не вистачає інформації про фінансування шкіл, особливо про те, як розподіляються ресурси на спеціальні та інклюзивні налаштування, або як розподіляються витрати між загальними та конкретними потребами.

Проєкт, який відображає, як 16 європейських країн фінансують інклюзивну освіту, виявив, що тільки в п’ятьох доступна ця інформація.

Кілька європейських країн змінили механізми фінансування інклюзивної освіти у відповідь на збільшення кількості учнів з інвалідністю та на потенційні викривлені стимули в механізмах фінансування.

Фінляндія реформувала систему фінансування 2009 року, коли частка учнів денної форми навчання спеціальної освіти досягла 8,5% (зростання на 3% за 10 років). Якщо раніше фінансування залежало від кількості учнів на спеціальній освіті, то тепер виділяються кошти на кожного учня (за певними винятками).

Метою було посилити підтримку в загальній освіті, яка пропонується на трьох рівнях:

• загальному та епізодичному для всіх учнів (мається на увазі, що будь-який учень може тимчасово потребувати підтримки, – ред.);
• посилена та систематизована для тих, хто потребують регулярної підтримки на основі педагогічної оцінки та плану навчання;
• спеціальна, заснована на індивідуалізованому плані навчання.

МЕХАНІЗМИ ФІНАНСУВАННЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ БІДНІШИХ СИСТЕМ

Деякі країни збільшили свої бюджети на покращення доступу до освіти для учнів з ООП, але підтримують підхід, орієнтований на цільову групу.

Наприклад, перекази міністерства фінансів Вірменії на одного студента з ООП в 4-5 разів більші, аніж для інших.

У бюджеті Маврикію на 2018/19 роки виділено кошти для створення органу спеціальних потреб у освіті. Крім цього, щорічну суму, яка виділяється на навчальні посібники, комунальні послуги, меблі та обладнання для учнів з ООП збільшили в 4 рази.

ВИСНОВКИ

• Міністерства освіти мають співпрацювати з іншими міністерствами й органами місцевого самоврядування, а також неурядовими організаціями, щоби сприяти інклюзії.
• Неузгоджені послуги й комунікаційні протоколи, погана координація й недостатнє фінансування призводять до поганої реалізації інклюзії та слабкої підзвітності.
• Спосіб фінансування регіонів, шкіл та учнів має більше спиратися на рівність, краще використовувати дані й перерозподіляти більше ресурсів, щоби компенсувати нерівність.
• Ідеального способу фінансування інклюзивної освіти нема, оскільки країни відрізняються “своєю історією, розумінням інклюзивної освіти та рівнів децентралізації”.
• Урядам потрібно сприяти синергії та заохочувати мережі до обміну ресурсами та можливостями розвитку потенціалу, наприклад, через блокові гранти в межах договорів про надання послуг із місцевою владою чи шкільними кластерами. Така автономія та гнучкість мають супроводжуватися механізмами забезпечення якості для моніторингу, чи досягають місцеві органи влади та школи результатів, пов’язаних з інклюзією.

Надія Швадчак, “Нова українська школа”

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Позиція Міжнародного фонду “Відродження” може не збігатися з думкою автора.

Унікальний культурно-мистецький проект «Fashion party «Ми в тренді» реалізує громадська організація «Херсонська обласна організація підтримки дітей з синдромом Дауна та їх сімей «Сонячні діти Херсонщини» за фінансової підтримки Українського культурного фонду.

Одночасно в Херсоні, Вінниці та Миколаєві три українські дизайнерки: Олександра Сікоєва, Марина Григорцева і Наталія Швець розробили дизайн та шиють одяг для понад 50 дітей та молоді, в тому числі з інвалідністю. Кожен з учасників продемонструє одяг, впевненість, талант і творчість. Ця подія дуже важлива не лише для родин, які виховують дітей з інвалідністю, а й для всього суспільства. Суспільство повинно звикнути до того, що особливі люди є серед нас, а їх участь в таких заходах повинна стати нормою. Результатом проекту стане мотивуючий фільм та фотовиставка світлин учасників проекту.

Унікальність проекту в його багатогранності: різні фахівці, різні учасники, різні стилі, але одна мета: соціальна, психологічна адаптація дітей та молоді з інвалідністю в суспільстві, виявлення їх талантів, підвищення впевненості, мотивація до активної життєвої позиції, а також можливість звернути увагу громадськості на життя людей з інвалідністю.

Познайомитися з командою проекту та слідкувати за подіями можна на сторінці у Фесбуці https://www.facebook.com/Fashion.party.We.are.in.trend.2020

Організатори: Херсонська обласна організація підтримки дітей з синдромом Дауна та їх сімей «Сонячні діти Херсонщини» — це громадська організація, що створена за ініціативою батьків, які виховують дітей з синдромом Дауна та зареєстрована 21 березня 2014 року.

Сторінка у ФБ https://www.facebook.com/SunnyChildrenKherson/

sunnydity@gmail.com

Тел.:0997028895— Ірина,0505718519 — Тетяна.

Джерело

В Україні розпочалася інформаційна кампанія #різніоднакові від громадської організації Happy Today, яка розповідає про аутизм. У рамках кампанії запустили сайт про аутизм, а також українські зірки розвінчали у соцмережах найпоширеніші міфи про розлади аутистичного спектру.  

Українська статистика не відображає реальної кількості людей з аутизмом у нашій країні. Станом на 2017 рік зареєстровано близько 7 тисяч людей з аутизмом. Через таку статистично невелику цифру тема аутизму недостатньо розкривається в Україні.

Мета інформаційної кампанії #різніоднакові організації Happy Today ― розказати людям, що аутизм ― це не проблема, якщо знати, як діяти. У рамках кампанії вже працює сайт, на якому зібрана актуальна та науково-доведена інформація про розлади аутистичного спектру.

Якщо знати основні ознаки аутизму, то їх ймовірно помітити вже з першого року життя дитини. Таким чином, вчасно розпочати корекцію та дати шанс дитині з аутизмом на повноцінне самостійне життя у майбутньому. Дві дитини з абсолютно однаковим потенціалом можуть мати різні результати, якщо одній з них почнуть корекцію з 2 років, а другій ― з 6 років.

«Ми створили цю кампанію для того, аби слово «аутизм» не було чимось таким, що відлякує, трагічним та чимось, що нікого з близьких не стосується. Хочемо, аби якомога більше людей дізналися, що аутизм не заразний, а з однокласником із аутизмом можна стати друзями. Чим більше людей буде знати і говорити про розлади аутистичного спектру, тим менше ця тема буде стигматизуватися, і люди з аутизмом будуть максимально включені у життя спільноти. Аутизм почали досліджувати лише наприкінці 1980-х років, тож із кожним роком кількість діагностованих випадків у світі збільшується. Проте у нашій країні про розлади аутистичного спектру знають дуже мало. Дорослі не помічають ознаки розладу у дітей, бо просто не знають про них. Відповідно не звертаються вчасно на діагностику і не розпочинають корекцію. Ми прагнемо крок за кроком це змінити.»

― засновниця громадської організації Happy Today Анастасія Степула

Інформаційну кампанію підтримали Потап, Ірина Горова, Олег Винник, Соломія Вітвицька, Женя Галич, Андрій Хливнюк, Ната Жижченко, Євген Філатов, Христина Соловей та Мішель Андраде.

Зірки розвінчали найпоширеніші міфи про аутизм та розказали, що на сайті www.happytoday.social можна дізнатися більше. Все, аби ми всі пам’ятали, що ми різні, але однакові, і кожен з нас ― найцінніший.

Джерело

19 серпня ГО «Бюро правничих комунікацій» у партнерстві з ГО Спортивний клуб людей з інвалідністю «Фенікс» провели в Сумах комунікаційну зустріч «100% спорту», під час якої обговорили стан доступності спортивних закладів для маломобільних груп громадян  та рівень інклюзивності спортивних подій, що проходять в обласному центрі. Учасниками заходу стали представники громадського сектору.

«Ми ставили за мету привернути увагу громадськості до проблем доступності спортивного життя в обласному центрі, зокрема доступності спортивних шкіл, клубів, спортивних майданчиків, стадіонів та будівель, де відбуваються спортивні події, для маломобільних груп громадян, а також пошуку можливостей для широкого залучення до участі в загальноміських спортивних заходах осіб з інвалідністю, батьків з дітьми, осіб літнього віку», — розповіла менеджерка проєкту «Залучення маломобільних груп громадян до адвокації системних змін у сфері доступності м. Суми» Марина Єжкун. За її словами,  завдання органів місцевої влади — забезпечити доступ до спортивних заходів, секцій, будівель, які є комунальною власністю, для всіх містян. У цьому контексті адвокація є дієвим інструментом досягнення системних змін та просування ідей.

Як зазначив голова ГО «Спортивний клуб людей з інвалідністю «Фенікс» Олександр Грінка, важливим є залучення сумчан з інвалідністю саме до непрофесійного спорту. За його словами,  такі види спорту є корисними для здоров’я, сприяють  соціалізації людей з інвалідністю, допомагають їхній особистісній активності, заохочують до активної діяльності, спонукають інтегруватись в життя міста. Як приклад, навів успішний досвід ГО «Спортивний клуб людей з інвалідністю «Фенікс» щодо проведення байдаркових сплавів, піших походів, змагань з різних видів спорту, спартакіад, що в подальшому вийшли на міжнародний рівень.

Голова ГО «Рука допомоги м. Суми» Олег Габ зазначив, що каменем спотикання для безбар’єрного спортивного життя для людей з інвалідністю передусім є недоступність вуличних спортивних майданчиків, під’їздних шляхів до них, і загалом ситуація з недоступністю міської інфраструктури, що заважає сумчанам з інвалідністю безперешкодно пересуватись містом. Причина цьому, за його словами, — байдужість керівників міста та посадовців, відповідальних за інфраструктурні проєкти, до проблем людей з інвалідністю. За його словами, громадськість має забезпечити суворий громадський контроль за станом дотримання ДБН у частині доступності під час будівництва цих об’єктів та проводити активну адвокаційну діяльність щодо притягнення до відповідальності керівників тих організацій, які допустили порушення цих норм.

ГО «Бюро правничих комунікацій» звернеться з листом до відділу молоді та спорту Сумської міської ради з пропозицією розробити план заходів щодо розширення доступності спортивних заходів, які організовує Сумська міська рада, для маломобільних груп громадян.

Цей захід відбувся в рамках проєкту «Залучення маломобільних груп громадян до адвокації системних змін у сфері доступності м. Суми». Проєкт реалізується у рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст заходу є винятковою відповідальністю ГО «Бюро правничих комунікацій»  i не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США.