СОЦИАЛЬНАЯ ГАЗЕТА "СФЕРА"

ИНФОРМАЦИОННЫЙ РЕСУРС ДЛЯ ЛЮДЕЙ С ИНВАЛИДНОСТЬЮ И ПЕРЕСЕЛЕНЦЕВ

Как пользуются смартфонами незрячие люди

Смартфоны всегда с выключенным экраном. Это выглядит пугающе странно, но им незачем в них смотреть. Они ничего не видят, и все, что им нужно для использования смартфона, — это чувствительные пальцы и слух. Они не любят слово «слепые», хотя оно до сих пор позорно существует в названии их организации. И предпочитают слово «незрячие». Они такие же как мы с вами, но с инвалидностью из-за нарушения зрения. Для них смартфон — еще более важный персональный помощник, в котором сосредоточена значительная часть их жизни. Звучит невероятно, но они пользуются, практически, всеми функциями смартфонов за исключением, разве что, фото- и видеосъемки.

Об этом в нашем обществе по-прежнему не принято говорить. О таких людях и их проблемах редко пишут статьи и снимают репортажи на телевидении. Они не видят, но при этом умеют пользоваться смартфонами. В полной темноте. В Украине у них есть организация — «Українське товариство сліпих» или УТОС, существующее еще с 1933 года. Центральное правление организации, а также специализированная библиотека имени Николая Островского расположены в Киеве на Печерском спуске, недалеко от станции метро Кловская. Статистику таких людей ведут из рук вон плохо, поэтому данные очень относительные. У нас в стране около сорока тысяч незрячих людей (в Киеве, по оценкам, больше трех тысяч). И около трехсот тысяч с инвалидностью по зрению.

Улицы наших городов не приспособлены для людей с инвалидностью. Существует понятие универсального дизайна (или инклюзивного дизайна), обеспечивающего равные условия для всех. В наш обиход уже входит понятие «безбарьерной среды» в городе — появляются станции метро с лифтами для кресел-каталок, новые магазины устанавливают пандусы, которыми, к слову, пользуются не только люди с инвалидностью, но и мамы с детскими колясками. По словам директора учебно-информационного компьютерного центра УТОС Александра Гордейко даже обустройство пешеходного маршрута тактильной тротуарной плиткой для незрячих от станции метро Кловская до здания УТОС было сделано без понимания реальных потребностей тех, кто им будет пользоваться. «В итоге власти говорят: ну, вот мы для вас что-то сделали, а вам снова не нравится», — сокрушается он.

Здание центральной библиотеки УТОС имени Николая Островского. Киев, Печерский спуск, 5

Лестница на второй этаж в библиотеке как раз представляет собой пример универсального дизайна

О том, что здесь регулярно ходят незрячие люди, напоминает табличка рядом с пешеходным переходом.

 

Меньше всего ожидаешь увидеть в УТОС компьютеры. Но незрячим людям они намного важнее, чем нам.

Мы сидим в учебно-информационном компьютерном центре УТОС, где проходят занятия по обучению незрячих использованию смартфонов. Здесь установлены компьютеры (довольно старенькие, им уже с десяток лет), которые не ожидаешь увидеть в месте, где обучаются незрячие. Мы говорим о важности изменений в обществе, когда о таких людях будут вспоминать не только 3 декабря, в Международный день людей с инвалидностью (в английском языке, кстати, он называется International Day of Disabled Persons — слово «инвалид» там не фигурирует, это еще один пережиток прошлого, от которого нам следует избавляться). «Мы между собой в шутку называем 3 декабря днем святого инвалида», — говорит Александр.

Занятия проходят в группах, по 2 занятия в неделю продолжительностью 3-4 часа. В группе может быть до 8 человек (чаще — меньше), ведь каждому нужно уделить внимание. А неизбежное звуковое сопровождение действий смартфонов создает настоящую какофонию. Инструктор Игорь, проводящий занятия, тоже незрячий. Но по его внешнему виду никогда не скажешь, что он соответствует стереотипу о том, как выглядит человек, лишенный зрения. Он буквально излучает оптимизм, с воодушевлением рассказывая об успехах своих подопечных. Его основная работа связана с программированием, что само по себе вызывает удивление. В остальном от обычного «айтишника» его отличают разве что темные очки, которые он не снимает. Футболка с логотипом NASA, на столе перед ним — iPhone (не самой последней, правда, модели), на руке — часы Apple.

Есть три уровня обучения: начальный, расширенный и условно «продвинутый». Каждый рассчитан на 6 недель занятий. Начальный уровень посвящен преодолению психологических барьеров, связанных с взаимодействием со смартфоном вслепую. У большинства курсантов уже есть опыт работы с кнопочными телефонами (старую Nokia 3310 можно было использовать незрячим, — рассказывает Игорь, — в ней только не было возможности чтения SMS вслух), но нет опыта использования сенсорных экранов. Они боятся что-то сломать или сделать не так. К тому же незрячим людям в возрасте крайне сложно работать с интерфейсами без физических кнопок. Во время начального курса изучают жестовую навигацию смартфонов и запоминают, где виртуально находятся важные для ежедневной работы со смартфонов элементы — например, уровень заряда аккумулятора.

Следующий этап обучения включает в себя изучение приложений для чтения с экрана, набор текста и работу с приложениями. «Мы пользуемся, практически, всеми приложениями, что и все», — говорит Игорь. Facebook, Приват24, Viber — все они позволяют работать вслепую. Единственное о чем плохо заботятся отечественные разработчики — далеко не всегда подписывают контент-дескрипторы, позволяющие озвучивать те или иные элементы интерфейса. У глобальных компаний, разрабатывающих приложения, с этим дела обстоят куда как лучше.

Наконец, самые опытные пользователи изучают такие сложные процедуры как сброс смартфона до заводских настроек, самостоятельная настройка (обычно смартфон настраивает инструктор) и включение режима специальных возможностей. А также установка apk-файлов сторонних приложений, которых нет в магазине приложений.

Обучение незрячих пользованию смартфоном — процесс непростой. Одни проходят его быстрее, другие — медленнее. На курсы часто записываются люди в возрасте, в том числе с нарушениями слуха. Им обучение дается тяжело, но инструкторы готовы прийти на помощь всем желающим. Но есть и другой показательный пример — Евгений Большак через три месяца после потери зрения, самостоятельно приезжал на курсы зимой, в гололед, и рекордно быстро освоил работу со смартфоном, хотя до этого пользовался кнопочным телефоном и набирал номера телефона по памяти (!), запомнив 45 из них. Для него смартфон — это не только доступ к информации, но и возможность быть независимым. Сергей Левищенко, прошедший курс, добавляет: «Сегодня смартфон — это окно в мир для современного человека». И это окно должно быть открыто для каждого.

Gagadget.com

Чи має право один із батьків на податкову знижку за витратами, понесеними за навчання дитини, якщо квитанції на оплату оформлені на ім’я дитини

До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). При цьому у зазначених документах обов’язково має бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання) (п. п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 1 та ст.  5 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платник — це особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів. Суб’єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем. Отже, якщо у документах на переказ коштів у даних платника зазначено дані дитини, то така особа є ініціатором переказу коштів.

Враховуючи викладене, з метою використання права на податкову знижку за витратами, понесеними у звітному році на користь закладу освіти, платник податку може включити до податкової знижки за навчання члена його сім’ї першого ступеня споріднення з урахуванням п. 166.4 ст. 166 Податкового кодексу України лише суми коштів, сплата яких здійснена безпосередньо платником податку, який звертається за податковою знижкою, та фактично підтверджена відповідними розрахунковими документами (квитанції, касові ордери, чеки тощо).

Незалежно від того, працює чи ні дитина, яка за даними документів на переказ коштів здійснювала витрати на навчання, батьки такої дитини не мають права на податкову знижку.

За матеріалами ГУ ДФС у Львівській області

Вісник

Українські волейболісти повернулись додому з золотом та сріблом міжнародного турніру з волейболу сидячи

Із золотою та срібною нагородами  5-го щорічного міжнародного турніру повернулись в Україну національні паралімпійські збірні команди з волейболу сидячи (чоловіки та жінки). Останній перед чемпіонатом Європи міжнародний турнір з волейболу сидячи пройшов в місті Ассен, Голландія.

Національна паралімпійська збірна команда з волейболу сидячи (чоловіки), зігравши успішно з представниками 3 команд, (Німеччина, Голландія, США), виборола золото міжнародного турніру. У жінок брало участь 5 команд: Росія, Голландія, Німеччина, Британія та Україна, серед яких національна збірна команда України виборола срібну нагороду.

 

Вітаємо команди з перемогою!!! Наступні міжнародні старти команд — з 13 по 21 липня 2019 року у Будапешті, і ми разом із партнерами Національного паралімпійського комітету — компаніями lifecell та Воля — вболіватимемо за український результат у волейболі сидячи на шляху до Токіо-2020!

Прес-служба НКСІУ

Відкрито набір на комп’ютерні курси для дітей з аутизмом

Восени нова група дітей з особливостями почне навчання комп’ютерної грамотності. Міжнародна громадська організація Фонд «Дитина з майбутнім» оголошує про старт набору нової групи IT школи для дітей з аутизмом, метою якої є навчання комп’ютерної грамотності в ході підготовки до майбутньої професії.

Курси діють вже майже два роки. За цей час діти на практиці показали, що комп’ютерна грамотність є дуже цікавою для людей з аутизмом, і являється обов’язковою програмою на сьогодні для будь-якого роду занять в майбутньому.

Якщо ваша дитина захоплюється технологіями, то їй буде дуже корисно дізнатися про можливості персонального комп’ютера, про офісні програми, про хмарні технології і навчиться користуватися пошуком в Інтернеті. На курсах також навчать основам програмування, адміністрування та моделювання. Web-розробка, HTML і 3D-графіка відтепер будуть не просто незрозумілими абревіатурами — дитина навчиться робити буклети, презентації, освоїть програми верстки та дизайну. Більш того, діти навчаться самі розробляти комп’ютерні ігри!

У світі людей з аутизмом все більше запрошують на роботу в IT та інші компанії на роботи, пов’язані з використанням технологій. Наприклад, найбільший банк Австралії Bankwest активно закликає корпорації приймати на роботу людей з аутизмом. Це тенденція, яка вже активно набирає обертів і незабаром буде і в Україні. Ми в силах дати світові нових геніїв Силіконової долини.

Запрошуємо дітей віком від 10 до 15 років. Діти будуть збиратися щонеділі та займатися по 2,5 години в невеликих групах однолітків. Заняття розраховані на високофункціональних дітей з аутизмом та іншими ментальними особливостями. Курс проходить в рамках діяльності студії соціалізації «Дитина з майбутнім».

Місце проведення занять — вул. Іллінська, 8, Поділ.

Як навчалися дітки раніше і як взагалі проходять наші заняття ви можете подивитися на сторінці проекту в Фейсбук

Більш детальну інформацію та реєстрацію ви зможете отримати у куратора проекту Олени Свердлової по телефону (050) 444 9851.

 

Фонд «Дитина з майбутнім»

Імплементація Національної стратегії у сфері прав людини як шлях до зменшення дискримінації людей з інвалідністю

Національною Асамблеєю людей з інвалідністю розпочато реалізацію проекту «Імплементація Національної стратегії у сфері прав людини як шлях до зменшення дискримінації людей з інвалідністю», який підтримано Посольством Великої Британії в Україні.

Проект спрямовано на поліпшення ситуації з протидії дискримінації за ознакою інвалідності, зокрема через покращення розуміння людьми з інвалідністю як ідентифікувати дискримінацію та протидіяти їй.

Надання правової допомоги в межах проекту, в тому числі й ведення стратегічних судових справ щодо дискримінації за ознакою інвалідності, дозволить сформувати успішні практики протидії цьому явищу.

Моніторинг реалізації положень Конвенції про права людей з інвалідністю на національному та місцевому рівні та Національної стратегії у сфері прав людини дозволить відстежити норми права та політик, що містять ознаки дискримінації. Передбачається, що моніторинг ляже в основу альтернативної доповіді про виконання Конвенції про права осіб з інвалідністю.

Адвокатування внесення змін до Національної стратегії у сфері прав людини щодо імплементації Конвенції про права осіб з інвалідністю стане останнім етапом впровадження проекту.

Семінар-тренінг для аудиторів в м. Черкаси

Семінар-тренінг для аудиторів в м. Черкаси

В Черкасах розпочався дводенний семінар-тренінг «Методологія проведення аудиту доступності об’єктів виборчих дільниць, підготовка рекомендацій та планування стратегії змін на рівні регіону» в рамках реалізації проекту «Забезпечення доступності виборів для людей з інвалідністю в Україні».

Ця ініціатива реалізується Національною Асамблеєю людей з інвалідністю України в рамках програми «Відповідальна та підзвітна політика в Україні», яка здійснюється Міжнародною фундацією виборчих систем (IFES) за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Регіональний партнер — Громадська організація людей з інвалідністю «Черкаське обласне громадське об’єднання  «Життя без бар’єрів».

Заплановано проведення аудиту доступності 30 об’єктів виборчих дільниць у м. Черкаси із використанням відповідної методики, розробленої в рамках проекту.  Напередодні проведено переговори з місцевими органами влади щодо отримання дозволів на проведення аудиту на обраних об’єктах.

 

Нагадаємо, що в рамках проекту на початку року за участі представників громадських організацій людей з інвалідністю було проведено оцінювання доступності 90 об’єктів, на яких розташовані виборчі дільниці, мм. Києва, Львова та Краматорська.

 

Були напрацьовані відповідні рекомендації і стратегії з метою покращення доступу громадян з інвалідністю та маломобільних виборців до виборчого процесу. Зараз йде представлення результатів аудитів доступності виборчих дільниць на зустрічах з представниками влади в містах Львів та Київ.

 

Також продовжується співпраця з балансоутримувачами об’єктів, на яких було проведено аудити доступності щодо поліпшення архітектурної доступності виборчих дільниць, розміщених на об’єктах.

 

Оцінювання доступності об’єктів, на яких розташовані виборчі дільниці м. Черкаси пропонується здійснити в липні 2019 року за участі представників громадських організацій людей з інвалідністю, які мають відповідний досвід та навички виконання подібних аудитів.

Мінсоцполітика не бачить потреб дітей з інвалідністю в оздоровленні та відпочинку

Так прокоментував проект урядової постанови щодо оздоровлення та відпочинку дітей, яка розглядалась на засіданні Урядового комітету з питань соціальної політики та гуманітарного розвитку 25 червня 2019 року Уповноважений Президента України з прав осіб з інвалідністю Валерій Сушкевич.

В своїх зауваженнях до пункту 4,5 порядку денного засідання Урядового комітету з питань соціальної політики та гуманітарного розвитку від 25 червня 2019 року щодо розгляду проекту постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання ведення Державного реєстру майнових об’єктів оздоровлення та відпочинку дітей» Уповноважений Президента виклав наступне:

«Проектом постанови Кабінету Міністрів України пропонується затвердити Порядок ведення Державного реєстру майнових об’єктів оздоровлення та відпочинку дітей, що визначає механізм формування та ведення Державного реєстру майнових об’єктів оздоровлення та відпочинку дітей (далі — Реєстр) з метою забезпечення доступності та відкритості інформації про дитячі заклади оздоровлення та відпочинку і послуги, які надаються такими закладами.

У пункті 7 пояснювальної записки до зазначеного проекта постанови Кабінету Міністрів України, складеної Мінсоцполітики та підписаної Міністром А.О. Ревою, вказано, що даний документ не стосується прав осіб з інвалідністю та не потребує погодження з всеукраїнськими громадськими організаціями осіб з інвалідністю.

Здивований і навіть обурений, що Мінсоцполітики не бачить потреб дітей з інвалідністю в оздоровленні та відпочинку».

В своєму листі В. Сушкевич звертає увагу, що на сьогодні питання санаторно-курортного лікування та оздоровлення дітей з інвалідністю є одними із найгостріших. Адже переважна більшість відповідних закладів, що надають такі послуги, дискримінують вказану категорію неповнолітніх:

  • через архітектурну недоступність;
  • через відсутність необхідного кадрового та матеріально-технічного забезпечення;
  • через встановлені МОЗ і закладами численні протипоказання для неповнолітніх;
  • через недоступність сайтів таких закладів для осіб з порушенням зору.

На підставі зазначеного та з метою дотримання вимог Конвенції про права осіб з інвалідністю і Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та недопущення порушення прав та законних інтересів осіб з інвалідністю Уповноважений Президента України з прав осіб з інвалідністю пропонує проект Порядку ведення Державного реєстру майнових об’єктів оздоровлення та відпочинку дітей доповнити нормами, які б:

забезпечили можливість оздоровлення та відпочинку дітей з інвалідністю;

зобов’язували вносити до Реєстру дані про архітектурну доступність дитячих закладів оздоровлення та відпочинку і доступність послуг, які надаються такими закладами, для дітей з інвалідністю;

гарантували доступ до Реєстру осіб з інвалідністю по зору, що користуються програмами екранного доступу.

Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо реформування системи інституційного догляду та виховання дітей

Національна Асамблея людей з інвалідністю України розглянула проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо реформування системи інституційного догляду та виховання дітей» (далі – проект Закону) і повідомляє про підтримку пропонованого проекту Закону України.

Насамперед зазначимо, що проектом Закону пропонується ввести у законодавство визначення поняття «раннє втручання» (абзац четвертий підпункту  1 пункту 9 розділу І проекту Закону) передбачивши, зокрема, що це послуга,  яка поєднує в собі медичну, психологічну, соціальну і педагогічну складову. Разом з цим у проекті Закону відсутні положення, які б визначали механізм надання послуги раннього втручання, як у спільній взаємодії між собою всіх вказаних складових, так і у кожній сфері окремо. Наприклад, невизначено місце раннього втручання в медичній реформі, у зв’язку з чим проект Закону потребує доопрацювання, зокрема, в частині внесення відповідних змін зокрема до Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення».

Також, вбачаємо за доцільне одночасно з проектом Закону внести на розгляд Верховної Ради України окремий проект Закону України про внесення змін до Бюджетного кодексу України з метою визначення програм та джерел фінансування послуг раннього втручання.

Крім того, висловлюємо до проекту Закону України наступні пропозиції і зауваження.

  1. Підпунктом 1 пункту 1 розділу І проекту Закону пропонується в абзаці другому частини другої статті 143 Сімейного кодексу України виключити речення друге, згідно з яким у разі якщо батько не перебуває у шлюбі, він набуває статусу одинокого батька.

Виключення вказаного речення вважаємо недоцільним, оскільки це призведе до юридичної невизначеності щодо статусу одинокого батька, наприклад, при призначені надбавки на догляд до державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю. На сьогодні абзацом другим підпункту 3.3 Порядку надання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, затвердженого наказом Наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства фінансів України 30.04.2002  № 226/293/169, встановлено, що одиноким батьком вважається батько дитини, який набув статусу одинокого батька згідно з абзацом другим частини другої статті 143 Сімейного кодексу України.

  1. У підпункті 2 пункту 5 розділу І проекту Закону пропонується статтю 112 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» викласти у новій редакції передбачивши, зокрема, що малий груповий будинок – заклад соціального захисту, призначений для тривалого (стаціонарного) проживання від 6 до 10 дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування.

При цьому в абзаці шостому підпункту 1 пункту 9 розділу І проекту Закону пропонується статтю 1 Закону України «Про охорону дитинства» доповнити новими абзацами передбачивши, зокрема, що малий груповий будинок – заклад соціального захисту, призначений для тривалого (стаціонарного) проживання до 10 дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування.

Вказані положення проекту Закону не відповідають вимогам нормопроектувальної техніки щодо узгодженості положень проекту між собою, оскільки в одному випадку в МГБ може проживати «від 6 до 10» дітей, в іншому тільки «до 10» дітей без визначення мінімальної їх кількості.

Також, залишається незрозумілим необхідність дублювання у Законі України «Про охорону дитинства» визначення поняття «малий груповий будинок». По-перше, відповідно до вимог нормопроектувальної техніки не допускається у проектах актах повтор нормативних положень. По-друге,  малий груповий будинок є однією із форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а всі форми влаштування визначені у Законі України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

З огляду на зазначене, вказані положення проекту Закону потребують відповідного доопрацювання.

  1. В абзаці третьому підпункту 1 пункту 9 розділу І проекту Закону пропонується статтю 1 Закону України «Про охорону дитинства» доповнити новими абзацами передбачивши, зокрема, що дитина з особливими освітніми потребами — дитина, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту.

Водночас у статті 1 Закону України «Про освіту», який є спеціальній у сфері освіти, міститься аналогічне за змістом поняття «особа з особливими освітніми потребами». Звертаємо увагу, що у розумінні цивільного законодавства «особа» — це людина незалежно від віку і обсягу її дієздатності. Крім того, у Законі України «Про охорону дитинства» термінологічна конструкція «дитина з особливими освітніми потребами» вживається лишу один раз в абзаці п’ятому частини третьої статті 5.

На нашу думку, з метою забезпечення ясності для розуміння та застосування норм на практиці не потрібно вводити у Закон України «Про охорону дитинства» визначення поняття «дитина з особливими освітніми потребами». Пропонуємо внести зміни до абзацу п’ятого частини третьої статті 5 цього Закону в частині вживання відповідної термінологічної конструкції, що відповідатиме принципу єдності термінології у законодавстві.

З огляду на зазначене проект Закону потребує відповідного доопрацювання.

  1. В абзаці шостому підпункту 4 пункту 9 розділу І проекту Закону пропонується статтю 19 Закону України «Про охорону дитинства» доповнити новою частиною, передбачивши, що батьки дитини, які влаштували дитину до закладу освіти, що належить до закладів інституційного догляду та виховання дітей (за винятком спеціальних закладів освіти), вносять плату за її утримання.

Разом з цим до спеціальних закладів освіти належать, зокрема, спеціальна школа – заклад загальної середньої освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку; навчально-реабілітаційний центр – заклад  загальної середньої освіти для дітей з особливими освітніми потребами, зумовленими складними порушеннями розвитку (стаття 9 Закону України «Про загальну середню освіту»).

Аналізуючи вказане, можна дійти висновку, що батьки дітей з особливими освітніми потребами, що влаштовані до спеціальних закладів освіти, не будуть вносити плату за їх утримання. Водночас батьки дітей з особливими освітніми потребами, що влаштовані до закладу освіти, що належить до закладів інституційного догляду та виховання дітей повинні будуть платити за їх утримання.

Враховуючи, що в Україні триває розвиток інклюзивної освіти для дітей з особливими освітніми потребами і вказана категорія дітей може здобувати освіту не тільки у спеціальних закладах освіти, а й в закладах загальної середньої освіти вважаємо, що має бути застосовний до батьків дітей з особливими освітніми потребами єдиний підхід щодо безоплатності утримання дітей також у закладах освіти, що належить до закладів інституційного догляду та виховання дітей.

З огляду на зазначене, вказані положення проекту Закону потребують відповідного доопрацювання.

  1. У підпункті 8 пункту 9 розділу І проекту Закону пропонується статтю 27 Закону України «Про охорону дитинства» викласти у нові редакції, передбачивши, зокрема, що заклади для дітей з інвалідністю, дітей з порушеннями розвитку та ризиком появи таких порушень мають відповідати державним будівельним нормам, і стандартам і правилам для маломобільних груп, принципам універсального дизайну та розумного пристосування.

З метою формування єдиного підходу у законодавстві щодо визначення обов’язкової доступності для осіб з інвалідністю до об’єктів фізичного оточення, пропонуємо вказане положення проекту Закону та викласти у такій редакції:

«Будівлі, споруди і приміщення закладів для дітей з інвалідністю, дітей з порушеннями розвитку та ризиком появи таких порушень повинні відповідати вимогам доступності згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами».

  1. У підпункті 1 пункту 13 розділу І проекту Закону пропонується внести зміни до статті 12 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» передбачивши, що систему реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю складають, зокрема, малі групові будинки.

Водночас, на нашу думку, малі групові будинки не мають входити в систему реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, оскільки вони по своїй суті є однією із форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Тобто, діти проживають у малих групових будинках де їх навчають навичкам, необхідним для їх незалежного проживання в соціальному середовищі (дотримуватися особистої гігієни, готувати, прибирати та ін).

У свою чергу відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» система реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю забезпечує своєчасність, комплексність і неперервність медичної, психолого-педагогічної, фізичної, професійної, трудової, фізкультурно-спортивної, соціальної реабілітації, досягнення особами з інвалідністю, дітьми з інвалідністю оптимального фізичного, інтелектуального, психічного і соціального рівня життєдіяльності.

Реабілітація осіб з інвалідністю – система медичних, психологічних, педагогічних, фізичних, професійних, трудових, фізкультурно-спортивних, соціально-побутових заходів, спрямованих на надання особам допомоги у відновленні та компенсації порушених або втрачених функцій організму для досягнення і підтримання соціальної та матеріальної незалежності, трудової адаптації та інтеграції в суспільство, а також забезпечення осіб з інвалідністю технічними та іншими засобами реабілітації і виробами медичного призначення (стаття 1 цього Закону).

З огляду на зазначене проект Закону потребує відповідного доопрацювання.

  1. Норми законопроекту щодо створення та функціонування соціальних майстерень для соціально-трудової адаптації осіб та дітей з інтелектуальними та психічними порушеннями з метою соціально-трудової адаптації вважаємо декларативними.

Слід зазначити, що вже на сьогодні Законом України «Про психіатричну допомогу» встановлено, що з метою забезпечення громадян різними видами психіатричної допомоги та соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень створюють підприємства, цехи, дільниці тощо з полегшеними умовами праці для здійснення трудової реабілітації, оволодіння новими професіями та працевлаштування осіб, які страждають на психічні розлади, забезпечення надання їм реабілітаційних послуг у встановленому законодавством порядку.

На нашу думку, створення соціальних майстерень для соціально-трудової адаптації необхідно забезпечити шляхом внесення змін до законів України «Про місцеві державні адміністрації» та «Про місцеве самоврядування в Україні», які визначали б повноваження місцевих органів влади створювати такі майстерні в обов’язковому порядку.

Крім того, звертаємо увагу, що використання у положеннях проекту Закону дискримінаційних термінів таких як «розлади» неприпустимо.

З огляду на зазначене проект Закону потребує відповідного доопрацювання.

  1. В абзаці першому підпунктом 1 пункту 16 розділу І проекту Закону пропонується у статті 21 Закону України «Про освіту» виключити слово «безоплатно».

На нашу думку, пропонована законодавча ініціатива призведе до звуження обсягу існуючих прав, що суперечить положенням статті 22 Конституції України, оскільки пропоноване призведе до того, що наприклад, діти з інвалідністю, які здобувають спеціалізовану освіту, будуть на платній основі  забезпечуватися місцями у гуртожитках, харчуванням, навчальним обладнанням.

З огляду на зазначене, вказані положення слід виключити з проекту Закону.

Як у Хмільнику в чемпіонаті із зендокай карате-до брали участь діти з інвалідністю

Солодкий смак перемоги і гіркота поразки, щирий сміх і нестримні сльози: у Хмільнику відбувся відкритий чемпіонат зендокай карате-до серед початківців, а місцева спортшкола стала осередком запеклих поєдинків на татамі.

160 юних учасників представляли 11 спортивних клубів. З багатьох куточків України приїхали юні спортсмени, їхні тренери і батьки. Серед них двоє діток – вихованців наставника клубу «Січ» м. Хмільника Михайла Сидоренка. Чим особливі ці діти? Та тим, що їхні батьки не побоялись і ризикнули привести на тренування з бойових мистецтв діток з інвалідністю. Тренером, нянею, батьком – ким лишень не звуть Михайла Сидоренка. Михайло Михайлович у Хмільнику вже кілька років безкоштовно тренує дітей з інвалідністю із зендокай карате-до.

– Цей чемпіонат тим і відрізняється з-поміж інших, що поряд із здоровими дітлахами у ньому брали участь двоє хлопчиків з інвалідністю. До речі, тренуються вони у мене у загальній групі з усіма. Трепетні ці змагання для мене і тому, що більшість спортсменів беруть участь у змаганнях вперше – це як відправити дитину у перший клас, — каже Михайло Михайлович.

Про інклюзію у нас багато говорять, а коли постає питання працювати з дітьми з інвалідністю – наважуються одиниці.

Інклюзія – це процес збільшення ступеня участі всіх громадян у соціумі. І насамперед тих, що мають труднощі у фізичному чи розумовому розвитку. Є у мене багато перемог та нагород серед фізично здорових і загартованих вихованців, та ніщо мене так не тішить, як здобутки діток з інвалідністю, тих, хто ледве рухався через проблеми із опорно-руховою системою чи був в ізоляції через інші хвороби чи порушення розвитку. Сьогодні ж вони не лише здобули призові місця, вони переможці над генетикою, проблемами і негараздами, — роздумує Михайло.

Радіє перемозі свого сина Дмитрика і молода мама Світлана Цимбалюк.

– У мого старшого 10-річного сина дитячий церебральний параліч. Звичайно, я і не задумувалась, що варто Діму водити на тренування з боротьби, туди пішов наш меншенький. А після розмови з тренером та бажання самої дитини почав тренуватись і старший – займається уже рік. Ми з чоловіком бачимо, як його рухи стали впевненішими, він став фізично міцнішим і витривалішим, менше хворіє навіть простудою. Додатковий плюс – діти прийняли Дмитрика і всі залюбки спілкуються, товаришують. Його очі сяють від щастя – для нас це найбільша радість. Дорогі батьки діток з інвалідністю, звичайно, хвороби бувають різними. Якщо дитині не протипоказано, не бійтеся, ваші сини й доньки і ви разом з ними лише виграєте від цього, — закликає співрозмовниця.

У 45-ти категоріях у цей день перемогло більше сотні юних спортсменів, усі пишались своїми дітками, та були ті, хто знав справжню ціну успіху своїх дітей.

– Для мене це більш ніж переконливо: незабаром і мій 5-річний син піде, як і мріяв, на тренування із зендокай карате-до, аби вступити у бій не лише із суперниками, а й страхом, несміливістю і проблемами із здоров’ям.

Наталя Міщук

33 канал

У Черкасах люди з інвалідністю скаржаться на місцеве соціальне таксі

На 900 людей на візках в Черкасах лише одне спеціальне авто

Черга на поїздку на кілька тижнів уперед. У такій ситуації опинилися люди з інвалідністю у Черкасах. Містяни скаржаться, хворіти за розкладом не можуть, а звичайне таксі їх перевозити відмовляється. Торік депутати виділили на придбання ще однієї автівки мільйон гривень, але машину досі не купили. Яна Лимаренко розповість більше.

67-річна Галина викликала соціальне інва-таксі, щоб поїхати до стоматолога. Лікування потребувала терміново. Спочатку звернулася у звичайну службу перевезень, але там пасажирці на візку відмовили. У службі інва-таксі Галині запропонували стати у чергу, виїхати на виклик пообіцяли не раніше ніж за два тижні.

«Те, що у нас в місті є авто – цього не достатньо. Це за два тижні потрібно записатися і то, запис на час, який мені не зручний», — пояснює пасажирка Галина Хіневич.

Піднятися у спеціальне авто Галині допомагає водій інва-таксі Олександр. Служба працює сьомий рік. За пасажирами приїжджає переобладнана «Газель».

«Розписано по годинах, але вони не встигають, потрібна ще одна машина. За день скільки виїздів, 6-8, буває 10, буває ще більше», — розповідає водій соціального таксі Олександр.

На 900 людей на візках в Черкасах лише одне спеціальне авто. Кількість поїздок на місяць для одного пасажира обмежена п’ятьма.

Студенту Віталію цього замало. Хлопець каже: відколи вступив до університету, інва-таксі потрібно частіше. Віталій створив електронну петицію на сайті міськради з вимогою придбати ще одне авто.

Депутати таку ініціативу підтримали, на нову машину виділили мільйон гривень. Відтоді минув рік, а друга машина у автопарку інва-таксі й досі не з’явилася.

«Купівля, по-перше, більш місткої машини, по-друге безпечної, щоби був фактор безпеки, щоб паски безпеки, фіксатори візка і таке інше. І по-третє, щоб брали людей не лише на ручних, а й на електровізках, щоб устаткування було надійне», — пояснює пасажир соціального таксі Віталій Титаренко.

У місцевому департаменті соціальної політики пояснюють, гроші на автівку є, а от на спеціальне обладнання для візків немає. А це ще додаткові 200 тисяч гривень. Департамент вже вдруге підготував запит на виділення цих грошей, невдовзі має бути перегляд міського бюджету.

«Ми не знаємо коли буде засідання, але сподіваємося, що воно буде незабаром, автомобіль ми придбаємо, у нас територіальний центр соціальної допомоги є розпорядником коштів, вони вже підшукали автомобіль який задовільнить потребу і ми сподіваємося, що за літо завершимо цю процедуру», — прокоментувала заступниця директора департаменту соцполітики міськради Юлія Ніконенко.

Поки чиновники вирішують питання із придбанням нового авто, частина людей на візках послугами інва-таксі взагалі не користуються. По-перше, через черги. По-друге, наявна автівка не обладнана спеціальними кріпленнями, тож пасажирів підкидає на ямах під час руху, а сучасні електровізки на її підйомник просто не вміщаються.

Яна Лимаренко, В’ячеслав Ромодан,

5 канал