СОЦИАЛЬНАЯ ГАЗЕТА "СФЕРА"

ИНФОРМАЦИОННЫЙ РЕСУРС ДЛЯ ЛЮДЕЙ С ИНВАЛИДНОСТЬЮ И ПЕРЕСЕЛЕНЦЕВ

Інклюзія не може бути однаковою для всіх: досвід Ізраїлю.

Як навчати дитину, якщо вона не в змозі висидіти всі уроки з однокласниками? А якщо зовсім не здатна всидіти на місці? Що вважати успішною інклюзією? Як правильно розробити індивідуальні плани роботи? Всьому цьому в жовтні 2018 року безкоштовно навчали 400 наших освітян ізраїльські фахівці. Враженнями поділилася Юлія Нагорна, директор Інклюзивно-ресурсного центру Южноукраїнська.

В Ізраїлі вважають: усі діти мають вчитися. Навіть лежачі діти з глибокою розумовою відсталістю закріплені за певною школою та навчаються вдома тому, що здатні: розрізняти звуки, смаки, аромати, фіксувати погляд, реагувати на звернення. Невелика кількість найтяжчих учнів — на домашньому навчанні та в спецзакладах. Однак в Ізраїлі існують проекти для їх соціалізації: спільні спортивні заняття, свята, концерти, екскурсії з учнями звичайних шкіл, літні табори, взаємне «гостювання»: діти зі спецзакладів проводять день у масовій школі, і навпаки.

Тож тренінги почали з філософії інклюзії, яка допомагає шукати можливості, а не причини для відмови в освіті.

Семінари-тренінги для вчителів інклюзивних класів, директорів шкіл та працівників інклюзивно-ресурсних центрів (їх в Україні вже понад 400) проводило Міністерство освіти і науки України спільно з Посольством Держави Ізраїль та Ізраїльським центром міжнародного співробітництва MASHAV.

Ця організація вже понад 50 років займається переданням інноваційного досвіду в галузях, у яких Ізраїль досяг чималих успіхів: освіті та охороні здоров’я. Зазвичай це курси для фахівців, короткотривалі та довготривалі консультації як супровід загальнодержавних проектів. У тренінгах побажали взяти участь понад 2 тисячі осіб. Експерти відібрали їх не лише за посадами та досвідом роботи, а й за розширеними мотиваційними листами.

Від запобігання — до інклюзії

Більшість дітей з особливими освітніми потребами вчаться у звичайних школах — такий закон діє з 1998 року. Загалом досвіду інклюзії в Ізраїлі — понад 30 років, тож фахівці поділилися історією впровадження інклюзії у своїй країні, за яких підходів система інклюзивної освіти стає найбільш дружньою до дітей з особливими освітніми потребами.

В Ізраїлі йдеться не про інклюзію загалом, а про вибір одного з її видів під потреби конкретної дитини. Починається все з програм ранньої діагностики та інтервенції «From prevention to inclusion» («Від запобігання — до інклюзії»).

Експерти вважають, що основна увага має бути зосереджена на допомозі в ранньому дитинстві та дошкільнятам, щоб підготувати їх до масової школи. Скажімо, ДЦП виявляють та починають працювати з малюком уже в кілька місяців від народження. Так само рано допомагають, приміром, дітям із синдромом Дауна, зі слабким зором чи слухом. Навіть ті діагнози, які важко діагностувати з народження однозначно (наприклад, аутизм), за допомогою аналізів намагаються «вхопити» до 1–2 років. Таким дітям радять корекційні ясла, а з 3 років — дитсадок.

Супергерої із семи планет: Space Camp та його «космічні» люд

Також в Ізраїлі діють інклюзивні центри для учнів від 0 до 21 року. Через додаткові заняття частина дітей з особливими освітніми потребами завершує середню школу не в 17 років, а у 21, причому це не залежить від рівня інтелекту. Центри напівкомерційні, але 40% коштів на їх утримання йдуть з держбюджету. Тут працюють фахівці та спеціально навчені волонтери. У деяких центрах усе скомпоновано: проект з ранньої діагностики, інклюзивні ясла, дитсадок, школа, коледж, а також ресторан, кафе, перукарня, спортзал, де працюють винятково люди з інвалідністю.

Після 6 років постає питання — як саме має навчатися дитина. Ізраїльські тренери чимало разів підкреслювали: важливий розумний підхід, орієнтований на потреби дитини та ресурси школи, а не на наше бажання дати кожному все найінноваційніше та найзручніше. Інколи дитині не потрібен асистент, певні корекційні заняття, а не вистачає іншого супроводу.

У школах є спеціальні класи, є змішані заняття: половина уроків з класом, решта — індивідуальні заняття з асистентом. Є й ті, хто навчається у звичайному класі, але в супроводі тьютора. Є учні, яким організовано додатковий відпочинок удень, або зменшене навантаження, тож вони раніше йдуть додому. Діти з інтелектуальною недостатністю можуть проходити програму в полегшеній формі, а деякі надто складні предмети (природничі науки, тригонометрію) не відвідують.

Учням можуть запропонувати альтернативну діяльність (наприклад, діти, що не можуть говорити, вчать інший вид спілкування — PECS (обмін зображеннями та символами), інші — переписують диктант із роздруківки, а не сприймають на слух, за дислексії — наговорюють диктант на гаджети, а не пишуть). Звісно, є і діти, які вчаться за звичайною програмою, але для них створені додаткові умови (наприклад, якщо вони на інвалідних візках). Вид інклюзії завжди приймають колегіально: з батьками, вчителями, психологами, реабілітологами.

Щодня — індивідуальний урок в обважненому жилеті

Як це виглядає на практиці, наприклад, за аутизму? У школі для таких дітей — окремий клас, де два вчителі та 2–3 тьютори на 6–8 дітей. Також працюють залучені фахівці: логопед, арт-терапевт (завдання якого — розвиток емоційного інтелекту), спеціаліст із сенсорної інтеграції. Один урок щодня для кожної дитини — індивідуальний, адже всі дорослі якраз можуть «розібрати» по одній дитині.

У найбільш просунутих школах у кабінеті є окрема їдальня, кімната відпочинку та вихід. Також тут є парти з високими бортами, за якими можна усамітнитися та не бачити однокласників, обважнені жилети, що приносять відчуття заспокоєння за аутизму.

Є додаткові заняття: розуміння прочитаного, «праймінг» — попереднє вивчення уроку, який розглядатимуть у класі, або тренування виду діяльності, яку треба буде застосувати, візуальний «переклад» текстів (фото, відео, малюнки, опорні сигнали).

 

Також передбачена безкоштовна реабілітація тричі на тиждень поза стінами школи: робота з психотерапевтом, пісочна терапія, іпотерапія (задіяні коні), каністерапія (залучені собаки), Бломберг-терапія (використання ритму), нейрокорекція, мозочкова стимуляція, біоакустична корекція.

 

Ночівлі у школі та практикуми в ресторані

Учні спецкласу не ізольовані від решти: вони «приписані» ще й до звичайного класу, з яким знайомляться одразу, як приходять до школи. Із 1-го класу вони разом на святах, посиденьках, візитах лялькового театру тощо. Із 2-го — вже разом на заняттях з інформатики, екскурсіях. Кожен учень чотири рази на місяць може переночувати в школі та один раз провести тут цілий вікенд (звісно, з тьюторами, цікавою програмою відпочинку). Це розвантажує батьків і допомагає дітям краще соціалізуватися.

Як я шукала безбар’єрне середовище

Щороку інтеграція збільшується. Старшокласники можуть вже половину навчання проводити разом. Для них влаштовують спеціальні екскурсії-практикуми: навчитися поводитися в кафе, у театрі, у фітнес-центрі, спробувати орендувати квартиру, пройти співбесіду на вакансію.

 

Що таке зворотна інклюзія і навіщо вона

Інклюзія — це ще й особлива підготовка всіх інших учнів. Із 1-го класу вони вивчають тексти про людей з особливими потребами, про гідне поводження, про можливість цікавих стосунків та про те, якими талановитими можуть виявитися несхожі на інших діти. Також вони вчаться комунікувати з найрізноманітнішими людьми. Для дітей без особливих освітніх потреб цей досвід — так би мовити, завдання із зірочкою на спілкування.

Перед тим як увести дитину в певний клас, його ретельно вивчають: проблеми з дисципліною, структура класу, соціограма (хто — неформальні лідери, хто — аутсайдери). Коли ж приходить новий однокласник з особливими освітніми потребами, фахівці радяться і підбирають йому сусіда по парті — спокійну за темпераментом, толерантну дитину. Звісно, малечі це не показують і розсаджують усіх нібито випадково. Також у цьому класі будуть передбачені додаткові види діяльності, які дають однокласникам змогу допомагати та кооперуватися.

Існує і так звана зворотна інклюзія: дітей зі звичайних класів відправляють на певні уроки чи на кілька тижнів до спецкласів. Це проводиться заради профілактики булінгу, а також коли дитина потребує підвищеної уваги на невеликий період: якщо вона відстала через хворобу, психологічні проблеми тощо.

Як правильно складати індивідуальну програму

Українських освітян чекала і практична частина тренінгу: складання індивідуальної навчальної програми для дитини за заданими параметрами (віком, нюансами пізнавальної діяльності, здоров’ям, особливостями поведінки, досвідом навчання).

 

Індивідуальна навчальна програма визначає слабкі й сильні сторони учня в когнітивній, поведінковій, соціальній та емоційній сферах. Ставлять чіткі завдання для розвитку кожної. Це необхідно, щоб відстежувати набуття компетенцій.

Інклюзивний креатив: чого діти можуть навчити одне одного

Ефективність інклюзії в Ізраїлі визначають не стільки академічними досягненнями в навчанні, скільки змінами поведінки, стосунками з вчителями та учнями, життєвими компетенціями. Тобто вимірюють зростання від початкової планки, а не нормативи чи успіхи однокласників. Якщо дитина, яка не розмовляла, здатна переказати прочитаний текст, вона має пишатися собою. У нас, на жаль, подекуди освітяни розмірковують так: якщо учень переказує в старших класах на рівні початкової школи, то це провал, ганьба, незалежно від зусиль та пройденого шляху.

Також ізраїльські тренери детально розповіли про роботу команди супроводу, центрів з підтримки інклюзивної освіти, міжвідомчу взаємодію служб, пошук ресурсів. Освітян вчили ефективно спілкуватися з родинами дітей з особливими освітніми потребами: наприклад, вести журнал контактів, планувати тренінги та регулярні зустрічі.

Українським освітянам ізраїльтяни пообіцяли постренінгову підтримку, а також запропонували подавати документи на конкурс, переможці якого навчатимуться в Ізраїлі. А ті, хто зацікавився тренінгом, матимуть ще шанс наступного року: МОН домовилося з MASHAV про продовження співпраці.

Автор Аліна Мірошнікова

Джерело: https://osvitoria.media/experience/inklyuziya-ne-mozhe-buty-odnakova-dlya-vsih-dosvid-izrayilyu/

 

Щоб забезпечити право особи з інвалідністю на житло, Верховний Суд направив справу на новий розгляд

Верховний Суд направив на новий розгляд справу, оскільки держава не виконала зобов’язання створити умови для гідного життя особи з інвалідністю.

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду 24 квітня 2019 року направив на новий розгляд до суду першої інстанції справу №638/968/18.

Підставою для такого рішення стало недотримання органами державної влади зобов’язання створити умови для гідного життя осіб, які потребують особливого захисту.

У січні 2017 року ОСОБА звернулась до суду з позовом, в якому просила зобов’язати департамент житлового господарства Харківської міської ради надати їй у користування житлову кімнату на першому поверсі шляхом заміни її кімнати, яка розташована на четвертому поверсі, або в інший спосіб. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що вона має інвалідність 1 групи з ураженням опорно-рухливого апарату, пересувається лише в інвалідному візку, у зв’язку з чим позбавлена можливості вийти на вулицю без сторонньої допомоги. При цьому вона мешкає в кімнаті №118, яка знаходиться на четвертому поверсі будинку №42 на вул. Цілиноградській у Харкові, що становить для неї незручності.

Рішенням Дзержинського районного суду Харкова від 25 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року, у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Відмовляючи у задоволенні вимог, суди виходили з того, що чинним законодавством не передбачено обов’язку Харківської міської ради здійснити обмін займаного позивачем житлового приміщення в будинку №42 на вул. Цілиноградській у Харкові на інше приміщення на першому поверсі, право на поліпшення житлових умов позивача відповідачами не порушено.

Проте Касаційний суд не погодився з таким висновком та нагадав, що за змістом ч. 1 ст. 28 Конвенції про права осіб з інвалідністю держави-учасниці визнають право осіб з інвалідністю на достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей, що включає достатнє харчування, одяг та житло, і на безперервне поліпшення умов життя і вживають належних заходів для забезпечення та заохочення реалізації цього права без дискримінації за ознакою інвалідності. Після ратифікації Україною Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю держава взяла на себе відповідні зобов’язання щодо забезпечення, захисту та реалізації прав осіб з інвалідністю. Для того, щоб у повній мірі забезпечити самостійний спосіб життя людей з інвалідністю, держава повинна створити безбар’єрне середовище. Органи державної влади зобов’язані створювати умови для гідного життя осіб, які потребують особливого захисту, та створення особливих умов для людей, які мають докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Разом з тим, суди не звернули уваги на те, що за змістом позовних вимог позивачка, мотивуючи неможливість як особі з інвалідністю першої групи, яка пересувається у інвалідному візку, користуватись житловим приміщенням на четвертому поверсі у зв’язку з відсутністю обладнання цього будинку у відповідності до ДБН щодо доступності приміщень для осіб з інвалідністю, просила зобов’язати департамент житлового господарства Харківської міської Ради надати у користування житлову кімнату на першому поверсі без зазначення конкретного будинку або надати їй доступне житло у будь-який інший спосіб. При цьому вона не зазначала про постійне житло або надання житла поза чергою.

Отже, під час розгляду справи суди не звернули уваги на законодавство щодо наявності обов’язку органів державної влади та місцевого самоврядування створити доступне середовище для людей з інвалідністю та дійшли помилкового висновку про відсутність обов’язків відповідача щодо створення цих умов, не з’ясували дійсних позовних вимог позивачки в частині способу усунення порушення її права на доступні умови проживання.

Встановлення таких фактичних обставин справи має важливе значення для правильного її вирішення.

Судово-юридична газета

В Одесі закінчила роботу триденна Літня школа раннього втручання

В Одесі закінчила роботу триденна Літня школа раннього втручання. Учасниками школи є команди раннього втручання зі Львова, Харкова, Одеси та Ужгорода. Також цього разу до тренінгу приєдналися команди з нових регіонів, фахівці яких лише знайомляться з послугою раннього втручання.

Тренінг проходить в активних дискусіях та обміні досвідом команд з різних міст. Усіх фахівців об’єднує спільне бачення надання послуги.
В центрі раннього втручання є сім’я з дитиною та пріоритети сім’ї є основним орієнтиром для роботи раннього втручання.

 

Рутинно-базований підхід є основною філософією раннього втручання. Працюючи з сім’єю, ми орієнтуємося на природне середовище дитини та звичні рутини і ставимо лише функціональні цілі для всієї сім’ї.
Фахівці раннього втручання, працюючи з сім’єю ставлять собі за ціль батькам «дати не рибу, а лише вудочку», адже саме батьки є найпершими експертами своєї дитини.

Раннє Втручання — Центр «Джерело»

Районні в м. Києві держадміністрації мають активізувати контроль за виконанням ДБН у частині доступності

Представники НАІУ взяли участь у роботі спільного засідання керівництва міського та районних комітетів забезпечення доступності осіб з інвалідністю, яке відбулось вчора під головуванням голови комітету Марини Хонди.

За словами заступника голови КМДА, голови міського комітету доступності Марини Хонди районні адміністрації мають активізувати контроль за виконанням ДБН у частині доступності.

«Найбільшою проблемою є те, що попри набуття чинності нових ДБН, відсутня система контролю на етапі проектування, реконструкції та будівництва. Нові ДБН передбачають забезпечення доступності до об’єктів для осіб з інвалідністю. Тож дуже важливо, щоби райдержадміністрації активізували районні комітети доступності для контролю за виконанням цих норм», – сказала Марина Хонда.

Зараз необхідно побудувати ефективну комунікацію з РДА та організаціями, що опікуються правами осіб з інвалідністю.

«Ніхто не знає краще за людей з інвалідністю, як зробити міське середовище доступним для всіх груп населення. Тому дуже важлива участь цих людей у процесі створення безбар’єрного простору», – резюмувала Марина Хонда.

МОН затвердив Типовий перелік засобів корекції для дітей з особливими освітніми потребами в закладах дошкільної освіти

Міністерство освіти і науки України повідомило, що 17 травня 2019 року набрав чинності Наказ «Про затвердження Типового переліку спеціальних засобів корекції психофізичного розвитку дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються в інклюзивних та спеціальних групах закладів дошкільної освіти» від 17 квітня 2019 р. № 423

Типовий Перелік засобів корекції психофізичного розвитку представлений у формі таблиці. Документ описує перелік засобів та обладнання, умови їх використання, безпеки розміщення, яке описано в технічному завданні.

З текстом Наказу можна ознайомитися за посиланням: search.ligazakon.ua.

Про обсяг та ПОРЯДОК використання у 2019 році коштів, передбачених у державному бюджеті на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами можна прочитати у ПОСТАНОВІ Кабінету Міністрів України №129 від 27 лютого 2019 р.

Аутизм Україна

Будівельні норми щодо обов’язкових вимог влаштування паркомісць для людей з інвалідністю вже діють

У нових державних будівельних нормах “Інклюзивність будівель і споруд” чітко визначені обов’язкові параметри, деталізовані вимоги та наведено конкретні приклади влаштування паркомісць для людей з інвалідністю та інших груп маломобільного населення на відкритих автостоянках. Ці ДБН діють з 1 квітня цього року.

“Згідно чинного законодавства, не менше 10% машиномісць на відкритих парковках повинні бути обов’язково передбачені для користування людьми з інвалідністю та іншими маломобільними особами. У нових ДБН “Інклюзивність будівель і споруд” ми прописали чіткі обов’язкові вимоги та параметри щодо правильного влаштування таких паркомісць. У документі навіть наведено конкретні приклади і розрахунки, як це має бути зроблено. Норми вступили в дію з 1 квітня цього року”, — зазначив заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Лев Парцхаладзе.

Зокрема в нормах встановлено, що:

  • ширина зони для паркування автомобіля особи з інвалідністю повинна бути не менше 3,5 метрів;
  • розміри паркувальних місць, які розташовані паралельно бордюру, обов’язково повинні забезпечувати доступ до задньої частини автомобіля, щоб використовувати пандус або підйомний пристрій;
  • ці паркомісця повинні бути розміщені не далі ніж 50 м від доступного для осіб з інвалідністю входу до будівлі, при житлових будинках – не далі 100 м.
  • паркомісця повинні позначатися дорожніми знаками та горизонтальною розміткою відповідно до Правил дорожнього руху з піктограмами міжнародного символу доступності.

У ДБН також детально проілюстровано, як мають проектуватися такі паркувальні місця, щоб ними було зручно користуватися.

Довідково

Нові ДБН розроблено ПАТ “КиївЗНДІЕП” на заміну ДБН В.2.2-17:2006 “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення”. Вони адаптовані до європейських норм та містять наглядні приклади того, як це має виконуватися на практиці.

Державні будівельні норми (ДБН) – обов’язкові до виконання нормативні акти, які використовуються під час проектування нових та реконструкції існуючих будівель, кварталів, мікрорайонів відповідно до їх призначення.

Мінрегіонбуд України

Міністерство охорони здоров’я змінило підхід до реабілітації пацієнтів

Міністерство охорони здоров’я України вводить низку нових посад для фахівців, котрі працюватимуть над відновленням функціональних можливостей людини, повідомила виконувачка обов’язків міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун.

Як написала вона у Facebook у понеділок, 27 травня, МОЗ вводить посади «лікаря фізичної і медичної реабілітації», «фізичного терапевта», «ерготерапевта», «асистента фізичного терапевта» та «асистента ерготерапевта».

«Усі вони будуть працювати над відновленням функціональних можливостей людини — і робитимуть це лише за допомогою доказових методів лікування», – наголосила Супрун.

Вона пояснила, що лікування ваннами з глиною, парафіном чи електрофорезом є неефективним для реабілітації пацієнта.

«Наприклад, електрофорез – досі поширений метод функціональної реабілітації, утім це аж ніяк не свідчить про його ефективність. Апаратна фізіотерапія – лише допоміжний засіб реабілітації. Вона може зменшувати біль та запалення, прискорювати регенерацію тканин та розсмоктувати рубці. На цьому можливості електрофорезу вичерпуються», – наголосила Уляна Супрун.

За її словами, очолюватиме реабілітаційний процес буде лікар фізичної та реабілітаційної медицини. Він організовуватиме і координуватиме виконання повного реабілітаційного циклу – від медичного та реабілітаційного обстеження, визначення цілей реабілітації до проведення реабілітаційних втручань та контролю ефективності.

Фізичний терапевт визначатиме, як поліпшити якість життя та руховий потенціал людини, буде здійснювати заходи, спрямовані на поліпшення діяльності опорно-рухового апарату та організму загалом, рівноваги, координації, збільшення сили, витривалості м’язів і вдосконалення вправності рухів.

Ерготерапевт допомагатиме відновити втрачені чи обмежені функції руху та координації, заново вчитиме людину жити в нових для неї умовах, допомагаючи досягти максимальної самостійності в побуті.

«Ерготерапевти допомагають пацієнтам знову навчитися доглядати за собою – самостійно одягатися, роздягатися, митися, готувати їжу та їсти. Крім цього, вони допомагають людям наново вчитися працювати, розважатися, опановувати нові хобі та спілкуватися», – розповіла виконувачка обов’язків міністра охорони здоров’я.

Вона додала, що також у мультидисциплінарній команді з реабілітації мають бути психолог, соціальний працівник, медсестра/медбрат, мовний терапевт та інші фахівці за потребою.

«Робота таких команд буде спрямована передусім не на саме захворювання чи травму пацієнта, а на усунення обмеження діяльності внаслідок хвороби чи травми», – пояснила Супрун.

ZAXID.NET

Українською збірною Invictus Games відтепер опікуватиметься Міністерство ветеранів

Спортивні змагання ветеранів Invictus Games («Ігри Нескорених») переходять під егіду Міністерства у справах ветеранів.

Про це повідомляє прес-служба відомства.

«Invictus Games переходить під егіду Міністерства у справах ветеранів України, і ми активно розпочинаємо підготовку до участі наших військових та ветеранів у Іграх Нескорених наступного року», — розповіла профільна міністерка Ірина Фріз.

За її словами, основним партнером міністерства стане благодійний фонд «Повернись живим».

«Фонд спільно з ветеранською спільнотою відповідатиме за відбір національної збірної», — пояснила міністерка.

Зазначимо, що міжнародний спортивно-реабілітаційний захід Invictus Games заснованим Герцогом Сассекським принцом Гаррі ще у 2014 році. У змаганнях беруть участь військовослужбовці, які отримали травми та поранення, виконуючи свої службові обов’язки в районі бойових дій. Торік українська збірна виборола на цих змаганнях 20 медалей.

Прямий

МОН затвердило перелік спецзасобів для корекції психофізичного розвитку дітей з особливими освітніми потребами

МОН опублікував Наказ «Про затвердження Типового переліку спеціальних засобів корекції психофізичного розвитку дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються в інклюзивних та спеціальних групах закладів дошкільної освіти».

З метою забезпечення дітей з особливими освітніми потребами спеціальними засобами корекції психофізичного розвитку, які дають змогу дитині опанувати освітню програму, Міністр освіти та науки Лілія Гриневич підписала документ, який передбачає повний список необхідного обладнання для закладів освіти з інклюзивними формами навчання, а саме обладнання загального корекційного призначення (комп’ютери та інша техніка), іграшки та різного роду ігрове обладнання, обладнання для розвитку дитини із сенсорними порушеннями, для корекції когнітивної, мовленнєвої, емоційно-вольової, соціальної, сенсорної та фізичної сфери дитини, а також обладнання для ресурсної кімнати.

Наказ набуває чинності в день його опублікування, 17 травня 2019 року. З текстом Наказу можна ознайомитися за посиланням search.ligazakon.ua

Фонд «Дитина з майбутнім»

Разом задля успіху та щасливого майбутнього дітей

«Разом задля успіху та щасливого майбутнього дітей» — такий девіз надихав учасників Всеукраїнського форуму «Батьки за раннє втручання» до їх діяльності в травні 2019 р. Активісти Форуму продовжують свою роботу з популяризації та просування послуги РВ в Україні, також проводять зустрічі регіональних платформ, аби підготуватися до затвердження стратегічного плану.5 травня завершилася третя стратегічна сесія для батьків-активістів Запорізької області у рамках грантового проекту «Дитина. Родина. Громада». А 10 травня у місті Вільнянськ ГО «Запорізька обласна організація «Аутизм. Свідоме батьківство»», ГО «Вільнянська районна організація «Ми Можемо»» та Місцева асоціація органів місцевого самоврядування «Регіональний центр розвитку спроможних територіальних громад Запорізької області» за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу (ЄС) організувала та провела Семінар-опитування для батьків дітей з особливими потребами (з інвалідністю, з груп ризику), які мешкають у Вільнянському районі та фахівців комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» Вільнянської районної ради. Під час проведення заходу учасники мали можливість більш детально ознайомитись з питаннями впровадження послуги раннього втручання, розбудови батьківського руху, взяли участь у цільовому опитуванні метою якого був збір валідної інформації від цільової аудиторії для донесення її (інформації) до голів ОТГ Запорізької області.А вже 15 травня у місті Кривий Ріг громадська організація «Фонд Об’єднаних Сердець» (м. Кривий Ріг) спільно з громадською організацією «Аутизм. Свідоме батьківство» (м. Запоріжжя) — в рамках проекту «Діти – майбутнє громади» за підтримки Департаменту освіти і науки виконкому Криворізької міської ради провели тренінг-семінар «Підтримка ініціатив батьків, як шлях до соціального благополуччя суспільства». Відбувся досить дієвий тренінговий блок, під час якого були розглянуті з різних боків проблеми та ризики розвитку і впровадження РВ у місті Кривий Ріг, та стан й перспективи батьківського руху, а також співпраці недержавних ГО Кривбассу та Запоріжжя.6 травня 2019 р. у м. Ужгород відбулася зустріч батьків та батьківських організацій Закарпатської платформи «Батьки за раннє втручання в Україні», яка ініційована ГО батьків дітей та дорослих з інвалідністю «Товариство захисту осіб з інвалідністю «Надія», в рамках стратегічного плану Всеукраїнського форуму «Батьки за раннє втручання в Україні» на 2019-2012рр. Закарпатська платформа має вже певну історію реалізації ідей раннього втручання . Під час зустрічі учасники заходу отримали можливість почути про успіхи батьківського руху у Закарпатській області, окреслили проблемні питання і обговорювали шляхи досягнення успіху в реалізації завдань Всеукраїнського форуму «Батьки за раннє втручання». В Одеському регіоні 7 травня у рамках робочого візиту до м. Білгород-Дністровський, завідувач відділення раннього втручання КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров’я» Оксана Кривоногова та голова ГО «Особливі діти» і регіональний представник Одеської обласної платформи Всеукраїнського форуму «Батьки за раннє втручання в Україні» Ірина Шульга провели для представників департаментів Одеської області та громадських організацій тренінг-бесіду. Під час заходу розглядалися питання впровадження послуги РВ в Одеській області, а також важлива роль батьків у цьому процесі. Наступним етапом робочого візиту була зустріч із батьками, де Ірина Шульга розповіла про різні етапи прийняття батьками дитини з особливими потребами; а також відвідування реформованого будинку дитини м. Білгород-Дністровський, де згодом планують надавати послугу РВ.«Під час проведення заходу учасники ознайомились як відбувається розвиток послуги РВ в Одеському регіоні. В місті вже є навчена команда фахівців раннього втручання. Під час дискусії з’ясувалося, що на сьогодні не зовсім зрозуміло, з яких джерел буде фінансуватися послуга, в якій установі можливо зробити відділення раннього втручання та який департамент відповідальний за розвиток послуги. Наступним був тренінг для батьків. Було приємно, що фахівці залишились на тренінг. Наприкінці бурхливої дискусії батьки дізналися, куди їм звертатися по допомогу, познайомилися з керівником ІРЦ. Скаржились, що дуже мало інформації для батьків у місті. Гадаю, надалі, фахівці та батьки найдуть порозуміння, будуть прислухатися к батькам і поважати їх думку», — розповіла Ірина Шульга. 16 травня аналогічна робоча зустріч «Ділимось досвідом співпраці»відбулася у м. Ізмаілі Одеської області.

Заходи було організовано та проведено ГО «Особливі діти» спільно с ГО «Здорове суспільство» за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу (ЄС) , в рамках грантового проекту «Партнерство. Фахівці-батьки-влада», в межах та як невід’ємна частина спільної Програми HealthProm (Великобританія), ВГО «Національна Асамблея людей з інвалідністю (НАІУ) і БФ «Інститут раннього втручання» (БФ ІРВ) «Батьки за раннє втручання в Україні».

17 травня, у смт Маневичі, що у Волинській області, відбувся семінар «Про філософію, зміст і практику раннього втручання». Слухачами заходу стали фахівці зі сфер освіти, медицини та соціального захисту, батьки дітей з інвалідністю, представники органів місцевого самоврядування та громадські активісти. Загалом на зустріч зі спікерами зі Львова прийшли три десятка осіб. Усі вони мали змогу дізнатися по раннє втручання з вуст фахівців, які багато років працюють у цій послузі.

«Цей формат семінару передбачає максимальне ознайомлення аудиторії зі змістом, перевагами, унікальністю та ефективністю послуги раннього втручання», — розповідає Юлія Аронова, голова ГО «Розправлені крила». – «Наші спікери мають багаторічний досвід роботи у ранньому втручанні й можуть як ніхто глибоко й повно розповісти про цю послугу».

Учасники ставили багато запитань. «Дякуємо спікерам за велику кількість практичної інформації, прикладів з життя. Мене приємно вразила їх доброзичливість та фаховість. Було видно, що аудиторія із зацікавленням слухала всі частини семінару», — говорить Наталія Шишолик, голова МРГОІ «Довіра», яка виступила з ініціативою проведення семінару.

Захід відбувся в рамках реалізації проекту «Підвищення спроможності батьківських ГО та співпраця з ОТГ задля впровадження послуги раннього втручання на місцевому рівні», що реалізується ГО «Розправлені крила» в межах впровадження проекту «Батьківська адвокація раннього втручання в Україні – стратегічне планування та регіональні міні-проекти», що реалізує ГС «ВГО «НАІУ» та Міжнародний фонд «Відродження».А ще у середині травня відбулися зустрічі батьків регіональних платформ Всеукраїнського форуму «Батьки за раннє втручання» в Запорізький, Закарпатській, Дніпропетровській, Одеській, Вінницькій та Харківський областях, у м. Маріуполь. А стратегічна зустріч щодо доопрацювання та затвердження Стратегічного плану Всеукраїнського форуму «Батьки за РВ в Україні» та 4-та щорічна конференція Форуму відбудуться на початку червня у Києві за участі представників з усіх регіонів.