"СФЕРА МИЛОСЕРДИЯ"

СОЦИАЛЬНАЯ ГАЗЕТА. ИНФОРМАЦИОННЫЙ РЕСУРС ДЛЯ ЛЮДЕЙ С ИНВАЛИДНОСТЬЮ И ПЕРЕСЕЛЕНЦЕВ

МОЗ визначило граничні ціни для препаратів програми «Доступні ліки»

МОЗ визначило граничні ціни для препаратів програми «Доступні ліки»Заявки від фармвиробників та імпортерів на участь у програмі приймаються до 11 січня 2018 року включно. На початку лютого Міністерство затвердить новий перелік препаратів програми “Доступні ліки”.

2 січня 2018 року Міністерство охорони здоров’я України опублікувало Реєстр граничних оптово-відпускних цін на лікарські засоби для участі в урядовій програмі “Доступні ліки” (наказ МОЗ України від 02.01.2018 року №2). Це означає, що протягом 10 днів фармвиробники та імпортери лікарських засобів мають подати заяви для участі їх торгових препаратів у програмі “Доступні ліки” (докладніше тут).

Новий реєстр “Доступних ліків” містить 23 (міжнародних непатентованих найменувань) МНН. Наприкінці грудня Уряд ухвалив зміни до програми і доповнив “Доступні ліки” ще 2 діючими речовинами для лікування серцево-судинних захворювань та діабету 2 типу — Лозартаном та Глібенкламідом.

Також були ухвалені зміни, що впроваджують новий механізм ціноутворення для препаратів: після встановлення граничних цін на лікарські засоби, фармкомпанії матимуть додатково 5 днів, щоб знизити свої цінові пропозиції і таким чином поповнити список препаратів, що відшкодовуватимуться на 100% за державний кошт.

“Завдяки цій зміні ми очікуємо щонайменше 10 нових торгових назв препаратів, що розширять перелік безкоштовних лікарських засобів. Це дозволить збільшити асортимент медикаментів для пацієнтів, яким навіть незначна доплата є обтяжливою для сімейного бюджету. Також це має суттєво знизити дефектуру лікарських засобів у аптеках: попит на ліки, що повністю відшкодовуються державою, був інколи настільки високим, що у виробників не вистачало потужностей і пацієнти були змушені обирати ті препарати, за які необхідно було доплачувати”, — зазначив Роман Ілик, заступник Міністра охорони здоров’я України.

Очікується, що споживання безоплатних лікарських засобів в упаковках зросте на 30%. І це все відбудеться без впливу на бюджет програми.

Нагадаємо, референтні ціни кожної визначеної добової дози (DDD  за рекомендацією ВООЗ) для кожної діючої речовини вираховуються окремо. Граничні оптово-відпускні ціни лікарських засобів базуються на медіанній ціні на лікарський засіб у 5 сусідніх країнах – Польщі, Словаччині, Угорщині, Чехії та Латвії.

Реєстр ліків, що відшкодовуються державою за урядовою програмою “Доступні ліки” переглядається двічі на рік – у лютому та липні. Це робиться задля того, щоб ціни на лікарські засоби були актуальні.

Орієнтовна хронологія введення в дію оновленої редакції реєстру лікарських засобів:https://goo.gl/BfTftW

Урядовий портал

Особи з інвалідністю потребують уваги та допомоги

Особи з інвалідністю потребують уваги та допомогиДля України соціальний захист осіб з інвалідністю є серед державних пріоритетів. За даними Міністерства соціальної політики України, на початку 90-х років минулого століття загальна кількість осіб з інвалідністю становила майже 3% усього населення країни, а на сьогодні – це майже 6% жителів України. Зважаючи на таку сумну статистику, державна соціальна політика спрямована на розширення соціального захисту осіб з інвалідністю, а саме: на поліпшення не лише фінансово-матеріальної підтримки, а й створення сприятливих умов для повної реалізації прав людей з обмеженими можливостями, враховуючи їхні потреби та інтереси при прийнятті державних рішень.

За словами міністра соціальної політики України Андрія Реви, Україна свідомо взяла на себе міжнародні зобов’язання щодо матеріального забезпечення осіб з інвалідністю, створення для них необхідних соціально-побутових умов. Адже Конституція і законодавство України гарантує людям з обмеженими можливостями рівні права з іншими громадянами.

Так, відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875-12 від 21 березня 1991 року (далі — Закон № 875) людям з інвалідністю гарантовано рівні з усіма іншими громадянами права для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства. Роботодавці зобов’язані надавати роботу особам з інвалідністю згідно зі ст. 172 КЗпП. Законодавство гарантує створення для осіб з інвалідністю потрібних умов, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя, враховуючи їх особливості, індивідуальні можливості та інтереси. Крім того, працевлаштування осіб з інвалідністю — це також обов’язок роботодавців, що передбачено ст.12 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII (далі — Закон № 2694-XII) та ст.18 Закону № 875.

Для того щоб працевлаштуватися, людина з інвалідністю повинна звернутися до підприємства, установи, організації чи до державної служби зайнятості. Роботодавці мають створювати для працевлаштування осіб з інвалідністю робочі місця, забезпечувати такі умови праці, які відповідали б вимогам їх індивідуальних програм реабілітації, та надавати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством.

Особливо слід зазначити, що згідно зі ст. 19 Закону № 875 для всіх роботодавців (підприємств, зокрема неприбуткових, а також підприємств, громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб — підприємців, які використовують найману працю) встановлено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Він становить 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу роботодавця за рік. Наприклад, якщо в роботодавця працює від 8 до 25 осіб, він має працевлаштувати одну особу з інвалідністю. Головне, що цей норматив вважатиметься для роботодавця виконаним, якщо для особи з інвалідністю це робоче місце є основним. Робота людини з інвалідністю за сумісництвом не вважатиметься такою, що входить до нормативу по підприємству. Група інвалідності працівника у цьому разі значення не має. Особи з інвалідністю-надомники теж зараховуватимуться до виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки вони є штатними працівниками підприємства.

Уряд теж вносить зміни до трудового законодавства, якими впроваджуються стимулюючі механізми для роботодавців з метою забезпечення ними реалізації прав осіб з інвалідністю на працю, зокрема шляхом дії альтернативних варіантів виконання нормативу робочих місць.

За інформацією Міністерства соціальної політики, нині в державі діє 152 реабілітаційні установи, у тому числі вісім з них безпосередньо підпорядковані Мінсоцполітики. У цих установах отримують реабілітаційні послуги особи з усіх регіонів України. За минулий рік у реабілітаційних установах реабілітаційні послуги отримали 17 033 особи з інвалідністю.

Як повідомили «Урядовому кур’єру» в управлінні взаємодії з громадськістю Урядового контактного центру, за 2017 рік на урядовій «гарячій лінії» було зареєстровано майже 100 тисяч звернень від людей з інвалідністю. У тематичній структурі цих звернень заявники повідомляли про проблеми з виплатою субсидії, відсутністю засобів реабілітації, реалізацією права на пільги, а також отримання матеріальної, соціальної та гуманітарної допомоги.

Так, наприклад, жінка, яка має інвалідність ІІІ групи, із с. Світле Одеської області звернулася на урядову «гарячу лінію» з приводу отримання матеріальної допомоги на лікування у зв’язку зі складним матеріальним становищем. Громадянка повідомила, що ще у лютому 2017 року подала пакет документів на отримання вказаної допомоги до сільської ради і у березні 2017 року їй призначили матеріальну допомогу на лікування, але на момент звернення (серпень 2017) кошти на лікування їй не надійшли. Заявниця попросила посприяти в отриманні матеріальної допомоги на лікування. Після розгляду цього звернення Одеською облдержадміністрацією жінці виплатили матеріальну допомогу, що і підтвердилося зворотним зв’язком.

Житель м. Рівне, який має інвалідність І групи, зателефонував на «гарячу лінію» зі скаргою на невиплату йому соціальної допомоги уже протягом двох місяців. Чоловік зазначив, що є недієздатним, тому кошти виплачуються його знайомій, яка здійснює за ним догляд. Громадянин попросив посприяти у виплаті коштів його доглядальниці. Звернення було надіслане на розгляд Рівненській облдержадміністрації. Під час зворотного зв’язку із заявником працівники урядової «гарячої лінії» з’ясували, що матеріальна допомога виплачена впродовж кількох днів після звернення.

Особливо гостро особи з інвалідністю та їхні рідні реагували на запитання, пов’язані з припиненням діяльності реабілітаційних центрів, будинків-інтернатів, шкіл-інтернатів, відділень територіальних центрів соціальної допомоги (надання соціальних послуг) тощо. У більшості випадків, чиновники на місцях залишаються байдужими до прохань громадян не закривати соціальні заклади, про що свідчать звернення на урядову «гарячу лінію». Моніторинг таких звернень вказує на те, що за таких обставин люди, які мають інвалідність, нерідко залишаються наодинці зі своїми проблемами.

Так, заявниця з м. Немирова Вінницької області звернулася за сприянням у подальшому функціонуванні Немирівської філії Вінницького центру соціальної реабілітації дітей з інвалідністю «Промінь», в якій опікувалися вісім школярів з інвалідністю. У відповіді на це звернення Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької облдержадміністрації поінформував заявницю про те, що цей центр підпорядковується Міністерству соціальної політики, жінці порекомендували звернутися до нього.

За період з 26 грудня по 1 січня 2017 року на урядову «гарячу лінію» надійшло 56 556 дзвінків, а також 538 звернень зареєстровано через інтернет.

Отримати відповідь, роз’яснення чи довідкову інформацію можна, звернувшись на урядову «гарячу лінію» за номером телефону 1545 у цілодобовому режимі та безкоштовно з мережі фіксованого зв’язку Укртелекому, телефонів мобільних операторів Київстар, Vodafone Україна, Лайфселл.

Для підприємців діє «гаряча лінія» за номером: 0-800-503-045.

Для громадян України, які перебувають за кордоном, номер телефону урядової «гарячої лінії»: +38(044)284-19-15.

Оформити звернення можна також через веб-сайт Урядового контактного центру за адресою: www.ukc.gov.ua

Урядовий кур’єр

Уряд удосконалив питання залучення перекладачів для надання БВПД окремим суб’єктам права на таку допомогу

Уряд удосконалив питання залучення перекладачів для надання БВПД окремим суб’єктам права на таку допомогуПостановою КМУ від 20 грудня 2017 року № 1048 шляхом внесення змін до постанови Уряду від 24 червня 2016 р. № 401 «Деякі питання залучення перекладачів (сурдоперекладачів) для забезпечення надання безоплатної вторинної правової допомоги» передбачена можливість залучення центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги перекладачів на підставі укладених договорів щодо надання послуг перекладу, у тому числі з фізичними особами-підприємцями/юридичними особами згідно з вимогами цивільного законодавства.

Відповідні зміни внесені до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 року № 130.

Прийнята постанова Уряду удосконалює питання залучення перекладачів / сурдоперекладачів для забезпечення надання доступної та якісної безоплатної вторинної правової допомоги особам, які відповідно до Закону України “Про безоплатну правову допомогу” мають право на її отримання і не володіють державною мовою та/або є глухими, німими чи глухонімими.

Координаційний центр з надання правової допомоги

Підтримувана зайнятість для людей з інвалідністю в ЄС: час та можливості

В європейських країнах існує безліч програм підтримуваної зайнятості для людей з інвалідністю. Однак кожна з програм має свій часовий проміжок працевлаштування її учасників. ГПО «Права людини» вирішила з’ясувати, як довго влаштовують на роботу учасників таких програм в Європейському Союзі. В ЄС стратегія трудової інтеграції людей з інвалідністю розвивалась поступово.

Робота реабілітаційних служб ґрунтувалася на уявленні, що люди з інвалідністю, які не залишаться вдома і не будуть працювати на спеціалізованих підприємствах, попередньо потребують додаткового навчання, перш ніж вони зможуть отримати роботу на відкритому ринку праці. Таке підтримуване працевлаштування забезпечує реальну можливість для людей зі складними формами інвалідності працювати в умовах відкритого ринку праці. Це також стосується людей з особливостями розвитку та психічними захворюваннями, які зараз практично повністю виключені в нашій країні з трудових відносин.

В Португалії особи з інвалідністю, зазвичай, слідують 4-річній програмі працевлаштування. По закінченні цього терміну, вони не можуть офіційно залишатися її учасниками, однак служба підтримуваної зайнятості допомагає їм знайти інші форми підтримки. В Португалії є програми, не обмежені за часом – вважається,, що для їх учасників нормально потребувати підтримки тривалий час після отримання роботи.

В Іспанії звичайна тривалість роботи з претендентом на посаду складає 9 місяців. Однак здобувач може з легкістю вступити на ще один 9-місячний курс і, таким чином, отримати додаткову підтримку.

В Ірландії рекомендована тривалість програми становить 18 місяців, але використовується гнучкий підхід, і люди з психічними проблемами часто залишаються на більш тривалий термін. Більш того, якщо, скажімо, через 4 роки здобувач втрачає роботу, то він може знову стати учасником програми працевлаштування в залежності від причин, за якими втратив роботу.

В Нідерландах фінансування здобувача за програмою підтримуваної зайнятості триває 3 роки. В Шотландії здобувачі користуються такою підтримкою стільки, допоки вона їм необхідна. Статистичні дані однієї з шотландських служб показують, що середній час між першою співбесідою та стажуванням становить 2-3 місяці, а середній час між початковою співбесідою та працевлаштуванням (з підтримкою або без) – 4-6 місяців.

Робота куратора в Фінляндії сплачується протягом 60 днів (включаючи моніторинг). Якщо за цей час не буде досягнуто результату (факт працевлаштування), то здобувач повертається до реабілітаційної служби. При необхідності люди зі складнощами в навчанні і з психічними захворюваннями можуть отримати додатковий час. Період досить легко подовжити, особливо якщо претендент помітно прогресує. У програмах працевлаштування, наданих муніципалітетом, люди зі складнощами в навчанні можуть «залишитися назавжди», тобто отримувати постійну підтримку без обмеження за часом. В Норвегії здобувачі можуть отримувати підтримку протягом 3 років максимум, лише у виняткових випадках вона може бути продовжена ще на 6 місяців.

Час дії програми підтримуваної зайнятості

Як бачимо, громадяни ЄС можуть користуватися великим спектром програм підтримуваної зайнятості. Кожна з них вимагає різної кількості витраченого часу, але в усіх випадках люди з інвалідністю мають хороший шанс отримати достойну роботу.

Стаття була підготовлена за сприяння Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках проекту «Громадська синергія» під егідою Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС. Зміст цієї статті є виключною відповідальністю ГПО «Права людини» і не обов’язково відображає точку зору Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження».

Громадський простір

Розпорядження КМУ “Про затвердження плану заходів із впровадження в Україні Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я та Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я дітей і підлітків”

Уряд затвердив план заходів з впровадження в Україні Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я та Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я дітей і підлітків. Документ спрямований на створення системи класифікації для отримання порівнюваних даних про здоров’я окремої людини та населення в цілому, які необхідні для досягнення основних цілей у сфері охорони здоров’я, включаючи визначення загального стану здоров’я населення, вимірювання потреб та ефективності сфери охорони здоров’я а також забезпечення функціонування сучасної системи раннього втручання, інклюзивної освіти, абілітації і реабілітації.

Рішення прийнято на виконання  Указу Президента України від 25.08.2015 № 501 “Про затвердження Національної стратегії у сфері прав людини”.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
РОЗПОРЯДЖЕННЯ
від 27 грудня 2017 р. № 1008-р
Київ
Про затвердження плану заходів із впровадження в Україні Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я та Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я дітей і підлітків

1. Затвердити план заходів із впровадження в Україні Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я та Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я дітей і підлітків, що додається.

2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади забезпечити виконання зазначеного плану заходів за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів у межах асигнувань, що передбачаються на відповідний рік, благодійних фондів, міжнародної технічної та фінансової допомоги та інших джерел, не заборонених законодавством.

Прем’єр-міністр України                                 В. ГРОЙСМАН

Інд. 73

План заходів

Урядовий портал

Графік проведення прямої телефонної лінії Кабінету Міністрів України

ГРАФІК 

проведення прямої телефонної лінії Кабінету Міністрів України за участю керівників центральних органів виконавчої влади на січень — березень 2018 року 

12 січня    Міністерство соціальної політики України

16 січня    Міністерство оборони України

19 січня    Міністерство освіти і науки України

23 січня    Міністерство інформаційної політики України

26 січня    Міністерство охорони здоров’я України

30 січня    Міністерство аграрної політики та продовольства України

2 лютого    Міністерство внутрішніх справ України

6 лютого    Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України

9 лютого    Міністерство культури України

13 лютого   Міністерство екології та природних ресурсів України

16 лютого   Міністерство економічного розвитку і торгівлі України

20 лютого   Міністерство енергетики та вугільної промисловості України

23 лютого   Міністерство закордонних справ України

27 лютого   Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України

2 березня   Міністерство фінансів України

6 березня   Міністерство юстиції України

9 березня   Пенсійний фонд України

13 березня Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції

16 березня Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів

20 березня  Національна поліція України

23 березня  Державна фіскальна служба України

27 березня  Державна міграційна служба України

30 березня  Державна служба України з питань праці

Примітка.

Пряма телефонна лінія Кабінету Міністрів працює за номером254-05-65. Час проведення брифінгу з 13.40 до 14.00 год., прямої телефонної лінії — з 14.00 до 16.00 год. Місце проведення: м. Київ, вул. Інститутська, 7 (другий поверх, кім. 206).

Урядовий кур’єр

Пенсійне посвідчення замінять на платіжну банківську картку

Пенсійне посвідчення замінять на платіжну банківську карткуНабрала чинності постанова ПФУ, якою врегульовано порядок оформлення, виготовлення та видачі документів, що підтверджують призначення особі пенсії.

Але пенсіонерам хвилюватися не варто – вони не мусять бігти й замінювати старе посвідчення на нове. У Пенсійному фонді заспокоюють, що документи, видані раніше, дійсні до закінчення їх терміну дії або до заміни на нові, йдеться у повідомленні прес-служби Пенсійного фонду.

«Досі більшість пенсіонерів отримували пенсійні посвідчення у формі пластикової картки (раніше — картонні). Лише внутрішньо переміщеним особам, яким призначено пенсію, з літа 2016-го видавали так звані електронні пенсійні посвідчення (платіжні картки). Згідно з новим порядком, пенсійні посвідчення для всіх пенсіонерів можуть виготовляти або в паперовій формі, або у формі платіжної картки – на вибір пенсіонера. Звісно, найперше електронні посвідчення виготовлятимуть для тих пенсіонерів, котрі отримують пенсію в банку, а не на пошті. На таке посвідчення-картку приходитиме пенсійна виплата, і нею можна розраховуватися будь-де», – йдеться у повідомленні.

Пенсійне посвідчення – головний документ, який підтверджує статус пенсіонера. Крім того, його пред’являють для користування пільгами у праві на проїзд в громадському транспорті, в окремих випадках – для одержання знижки при розрахунку в торговельній мережі чи аптеках.

Наразі платіжна картка, яка одночасно буде і пенсійним посвідченням, міститиме графічну та електронну інформацію про власника, ключі електронного цифрового підпису. Електронне пенсійне посвідчення виготовлятиме банк, у якому одержувач відкриє рахунок для виплати пенсії. Пенсійне посвідчення використовуватимуть як платіжну картку до кінця строку її дії (але не більше трьох років), у тому числі у разі закінчення терміну призначення пенсії. У разі продовження строку призначення пенсії, встановлення інвалідності або продовження її на новий термін, виготовлятимуть нове електронне пенсійне посвідчення.

Банк, у якому пенсіонер відкриє свій пенсійний рахунок, зобов’язаний протягом 30 робочих днів від дня прийняття заяви від одержувача пенсії територіальним органом Пенсійного фонду, видати пенсіонеру його електронне пенсійне посвідчення. Крім заяви, для оформлення посвідчення потрібно надати паспорт, ідентифікаційний код, фотокартку. У заяві слід вказати вид пенсії (за віком, по інвалідності, за вислугу років). Якщо пенсію призначено через інвалідність – зазначити групу та причину. Разом з електронним пенсійним посвідченням банк видаватиме інструкцію щодо його використання.

Урядовий кур’єр

Оформлення постійного догляду за особами, які його потребують

Оформлення постійного догляду за особами, які його потребуютьОформлення постійного догляду за особами, які його потребують (особи з інвалідністю, громадяни похилого віку).

Компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги

Соціальні послуги – це комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи окремих громадян, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.

Компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, призначаються працездатним особам, які не працюють та непрацюючим пенсіонерам, котрі постійно надають соціальні послуги.

Мають право на отримання соціальних послуг особи з інвалідністю, діти з інвалідністю, пенсіонери та хворі, які не здатні до самообслуговування й потребують постійного стороннього догляду за умови, що вони не обслуговуються соціальними службами.

Компенсація призначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у таких розмірах:

  • 15 відсотків – фізичним особам за надання соціальних послуг особам з інвалідністю I групи;
  • 10 відсотків – фізичним особам за надання соціальних послуг громадянам похилого віку, особам з інвалідністю II групи та дітям з інвалідністю;
  • 7 відсотків – фізичним особам, які надають соціальні послуги особам з інвалідністю III групи та хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують сторонньої допомоги згідно з висновком лікарсько-консультаційної комісії.

Якщо соціальні послуги надає фізична особа пенсійного віку, компенсація призначається у зазначених розмірах виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Слід зауважити, що компенсація не призначається фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам, яким відшкодовуються витрати на надання послуг по догляду відповідно до Законів України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Психіатричну допомогу», «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 832 «Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян» та у разі надання фізичною особою соціальних послуг на платній основі.

Компенсація призначається і виплачується органом праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи, якій надаються соціальні послуги, з дня подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, яка їх потребує, заяв разом з документами.

Для призначення компенсації подаються такі документи:

1) Непрацюючою фізичною особою, яка надає соціальні послуги:

  • заява про згоду надавати соціальні послуги;
  • паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
  • висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що стан її здоров’я дозволяє постійно надавати соціальні послуги;
  • копія трудової книжки, а у разі відсутності трудової книжки — письмове повідомлення особи із зазначенням інформації про відсутність трудової книжки та про останнє місце роботи чи отримання доходів;
  • заява про надання згоди на проведення перевірки даних про доходи особи з використанням відомостей Державного реєстру фізичних осіб
  • платників податків (з урахуванням вимог Закону України «Про захист персональних даних»).

2) Особою, яка потребує надання соціальних послуг, або її законним представником (у разі визнання цієї особи недієздатною):

  • заява про необхідність надання соціальних послуг;
  • паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
  • копія довідки медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності (надається особою з інвалідністю);
  • висновок лікарсько-консультаційної комісії про необхідність постійного стороннього догляду та нездатність особи до самообслуговування;

3) Законним представником дитини, яка потребує надання соціальних послуг:

  • заява про необхідність надання соціальних послуг;
  • копія свідоцтва про народження дитини;
  • висновок лікарсько-консультаційної комісії про необхідність постійного стороннього догляду та нездатність дитини до самообслуговування.

Компенсація призначається на час встановлення групи інвалідності або на час, протягом якого особа, що подала заяву про необхідність отримання соціальних послуг, потребуватиме постійного стороннього догляду.

Щомісячна грошова допомога особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею

Право на допомогу відповідно до ст. 5 Закону України «Про психіатричну допомогу» та постанови КМУ від 02.08.2000 р. № 1192 (зі змінами та доповненнями), має дієздатна особа, яка зареєстрована або постійно проживає на одній житловій площі з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, і здійснює догляд за ним.

Розмір допомоги на догляд розраховується як різниця між трьома прожитковими мінімумами на кожного члена сім’ї та середньомісячним сукупним доходом сім’ї за попередні шість місяців, але не може бути більше, ніж мінімальна заробітна плата.

Для призначення грошової допомоги на догляд органам праці та соціального захисту населення за місцем проживання подаються такі документи:

  • заява, за затвердженою формою;
  • паспорт, довідка про присвоєння ідентифікаційного коду;
  • довідка про склад сім’ї із зазначенням прізвищ, імен та по батькові, родинних зв’язків членів сім’ї;
  • довідки про доходи кожного члена сім’ї (окрім непрацюючих пенсіонерів, які отримують пенсію в органах Пенсійного фонду України);
  • копія та оригінал трудової книжки для непрацюючих осіб;
  • висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу;
  • довідки про наявність і розміри земельних ділянок, виділених для ведення особистого підсобного господарства, городництва, сінокосіння, випасання худоби, та земельної частки, виділеної унаслідок розпаювання землі.

Якщо дієздатна особа постійно проживає на одній житловій площі за місцем реєстрації (проживання) особи з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, але зареєстрована в іншому місці, подається довідка, видана органом праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації дієздатної особи, про те, що вона не перебуває на обліку як одержувач і не одержує щомісячну грошову допомогу на догляд за місцем реєстрації.

До складу сім’ї особи, яка звертається за призначенням допомоги на догляд, включаються чоловік, дружина; рідні, усиновлені та підопічні діти цих осіб, а також діти до досягнення ними 23 років, які навчаються у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах з денною формою навчання і не мають власних сімей, незалежно від місця проживання або реєстрації; неодружені повнолітні діти, які визнані особами з інвалідністю з дитинства I чи II групи або особами з інвалідністю I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв’язку з відсутністю власних доходів. До складу сім’ї не включаються особи, визнані особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, які за висновком лікарської комісії медичного закладу потребують постійного стороннього догляду і не належать до зазначених членів сім’ї, та особи, які перебувають на повному державному утриманні.

Допомога на догляд призначається на шість місяців з місяця звернення (подання заяви з комплектом документів), непрацюючим пенсіонером допомога на догляд призначається на 12 місяців на підставі заяви та копії трудової книжки.

Виплата допомоги на догляд припиняється у разі, коли:

  • Сталися зміни у складі сім’ї у зв’язку із смертю або зміною місця проживання особи з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу;
  • Закінчився строк установлення інвалідності I чи II групи і протягом місяця не підтверджено встановлення групи інвалідності, яка дає право на призначення допомоги на догляд;
  • Особа з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу перебуває на повному державному утриманні або стаціонарному лікуванні впродовж повного календарного місяця.

У разі виникнення обставин, внаслідок яких припиняється виплата допомоги на догляд, особи, яким надається допомога, зобов’язані повідомити органи, що провадять її виплату. Виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за тим, у якому сталися зміни.

Щомісячна компенсаційна виплата непрацюючій особі, яка здійснює догляд за особою з інвалідністю І групи або за особою, яка досягла 80-річного віку

Механізм призначення щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи або за особою, яка досягла 80-річного віку (далі – компенсація) регламентований постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 832 „Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян”.

Компенсація призначається управлінням праці та соціального захисту населення за місцем проживання заявника і виплачується у грошовій формі непрацюючим працездатним особам, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю І групи або особою, яка досягла 80-річного віку, та фінансуються органами Пенсійного фонду України.

Для призначення компенсації одержувачі подають заяву, форма якої затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 22 лютого 2012 року № 96 «Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 березня 2012 року за № 418/20731.

До заяви додаються:

  • паспорт або документ, що посвідчує особу одержувача державної соціальної допомоги;
  • довідка про перебування на обліку в органах Пенсійного фонду України або органах праці та соціального захисту населення – для особи, за якою здійснюється догляд;
  • паспорт або документ, що посвідчує особу, за якою здійснюється догляд;
  • довідка з місця проживання про те, що особа здійснює догляд за особою з інвалідністю І групи або престарілою особою, старше 80 років;
  • документ, який підтверджує, що особа не працює: трудова книжка та довідка органів державної податкової служби довільної форми про те, що особа не перебуває на обліку у даному органі державної податкової служби як фізична особа – підприємець;
  • за відсутності трудової книжки — заява особи із зазначенням причини відсутності трудової книжки;
  • витяг з акта огляду медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) (для осіб, визнаних особами з інвалідністю І групи) – для особи, за якою здійснюється догляд.

Компенсація призначається та виплачується з дня подання заяви з усіма необхідними документами до дня досягнення заявником пенсійного віку, але не більш ніж на строк встановлення групи інвалідності.

Крім того, на суму призначеної відповідно до Постанови КМУ № 558 від 29.04.2004 р. та Постанови КМУ № 832 від 26.07.1996 р. компенсації особам працездатного віку, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю І групи або особою, яка досягла 80-річного віку, органами праці та соціального захисту населення щомісячно проводиться нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України, в розмірі 33,2 відсотка від мінімальної заробітної плати, сплата якого здійснюється за рахунок видатків, передбачених в Державному бюджеті України на відповідний рік до Пенсійного фонду України (що дає право на зарахування до страхового стажу всього періоду такого догляду).

За призначенням допомоги необхідно звертатися до  управління праці та соціального захисту населення.

Владислав Шамайда

 ГУРТ

Запрошуємо взяти участь у тренінгу BRIDGE “Виборчі права людей з інвалідністю”

Міжнародна фундація виборчих систем (IFES) оголошує конкурс на участь у тренінгу BRIDGE на тему «Виборчі права людей з інвалідністю», який буде проводитися 13-14 лютого 2018 року у Києві.

Запрошуємо активістів та представників організацій, які займаються захистом прав людей з інвалідністю та питаннями виборів, реєструватися за посиланням: http://bit.ly/2EvxFKB

IFES Україна заохочує до участі у тренінгу жінок та чоловіків з інвалідністю з усіх регіонів України.

Дедлайн для реєстрації — 25 січня 2018.

Кількість місць обмежена. Поспішайте!

Якщо у Вас виникнуть запитання, звертайтеся, будь ласка, до асистента з досліджень IFES Україна Діани Дзюби за адресою ddzyuba@ifesukraine.org або телефоном +380 93 400 0938.

Наприкінці листопада відбулось засідання Ради у справах осіб з інвалідністю при Кабінеті Міністрів України

28 листопада під головуванням Павла Розенка відбулось засідання Ради у справах осіб з інвалідністю.

У ході засідання Віце-прем’єр-міністр Павло Розенко та уповноважений Президента з прав людей з інвалідністю Валерій Сушкевич розкритикували діяльність Міністерства охорони здоров’я щодо людей з інвалідністю. Про це повідомляють Українські Новини.

Павло Розенко під час засідання наголосив, що розчарований роботою МОЗ щодо людей з інвалідністю.

«Я дуже розчарований сьогодні вашим виступом. Дуже розчарований, знаючи потенціал команди. Я знаю команду Міністерства охорони здоров’я, ви нормальні люди, у яких є голова на плечах, і розумієте суть проблеми. Так, на вас зараз покладено дуже складне питання щодо реформування галузі в цілому, немає питань… Але нарівні з цими питаннями є багато питань, покладених на міністерство, які запускати не можна», — сказав Розенко.

Також він підкреслив, що міністерству необхідно налагодити комунікацію з профільними громадськими організаціям для більш ефективної роботи.

У той же час Уповноважений Президента з прав людей з інвалідністю Валерій Сушкевич заявив, що МОЗ сьогодні нічого не робить по відношенню до людей з інвалідністю.

«Я часто критикую те чи інше міністерство…    А МОЗ я не можу критикувати взагалі, немає за що критикувати. Це найгірше міністерство за результатами року. Тут нічого критикувати. МОЗ сьогодні нічого не робить по відношенню до людей з інвалідністю. Нічого, це я говорю відповідально», — сказав президент Національного комітету спорту осіб з інвалідністю, уповноважений Президента з прав людей з інвалідністю Валерій Сушкевич в ході засідання Ради у справах осіб з інвалідністю.

За його словами, найбільш проблемним є питання забезпечення людей з інвалідністю засобами медичного призначення.

Сушкевич додав, що вважає за необхідне розширити перелік засобів медичного призначення.

Також в ході засідання Ради у справах осіб з інвалідністю Сушкевич заявив, що виступає за збільшення допомоги внутрішньо переміщеним особам з числа людей з інвалідністю.

«В нашій країні людям з інвалідністю дуже важко. На минулому засіданні я сказав, що є найважча категорія людей з інвалідністю, яким найстрашніше в нашій країні, — це переселенці з інвалідністю», — сказав Сушкевич.

Він зазначив, що дана категорія переселенців масово повертається на окуповані території, так як існуюча допомога не може забезпечити всі їхні першочергові потреби.

«Я б просив підвищити державну допомогу цим категоріям», — додав уповноважений.

Крім того, він вважає, що профільним міністерствам необхідно розробити програми підтримки переселенців з інвалідністю.

                                                                                                                                              За інформацією ukranews.com